Корисні посилання

wym-1585689897092

wym-1585689946450

wym-1585689984782

wym-1585690007787

11 ЧУДОВИХ КНИГ, ЯКІ ВАРТО ПОЧИТАТИ РАЗОМ ЗДІТЬМИ

wym-1588080604263

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

wym-1588080527560

ДИТИНА ГРИЗЕ НІГТІ, СМОКЧЕ ПАЛЬЦІ… ПОГЛЯДИ ПСИХОЛОГА

wym-1588080707251

РОЗВИВАЄМО ДРІБНУ І КРУПНУМОТОРИКУ

wym-1588080760379

КАЗКОТЕРАПІЯ. ЧУДОВІ КНИЖКИ ВІД ПСИХОЛОГА НАТАЛІЇ ЧУБ ДЛЯ ЧИТАННЯ

27.04.2020

Як упоратися з неконтрольованою дитиною

Є багато способів контролювати дитину, і ви як батьки, напевно, добре їх знаєте і використовуєте у відносинах із дитиною, зокрема, встановили для неї ті чи інші правила поведінки й наслідки за їх порушення.

Але іноді діти повністю виходять із-під контролю. Це засмучує батьків і, закономірно, вони починають непокоїтися. Якщо вам знайома така ситуація – не поринайте у відчай. У цій статті ми розглянемо поради про те, як упоратися з неконтрольованою дитиною.

Причини, через які дитина здатна вийти з-під контролю

Причин, через які дитина може стати неконтрольованою, досить багато. Ось деякі:

· дитина потребує уваги, бо не почувається улюбленою й упевненою;

· дитина відчуває фізичне нездужання або сильні негативні емоції;

· дитина стикається зі складною ситуацією в школі (знущання однокласників, зміна вчителів, брак друзів у школі тощо);

· дитина засмучена через ситуацію в родині (розлучення батьків, переїзд);

· батьки не встановлюють для дитини жодних наслідків і покарань за її провини. Вона упевнена у своїй безкарності.

Як упоратися з неконтрольованою дитиною

Якщо дитина вийшла з-під контролю, батькам варто вжити ті чи інші заходи.

1. Установіть владу

Поза сумнівом, усі батьки хочуть бути друзями своїм дітям. Ніхто не бажає прискіпуватися до синів і доньок через дрібниці. Але насамперед вам слід підтримувати свій авторитет в очах дитини й піклуватися про її добробут. У дитини вже є друзі, але інших батьків, крім вас, вона не матиме. Тому будьте авторитетними людьми для неї. Дитина потребує цього чи не найбільше.

Що робити

· ваша дитина може погано поводитися, оскільки не розуміє, що добре, а що погано. Навчіть її, як варто поводитися вдома й на вулиці, а як – ні;

· заохочуйте дитину спілкуватися з вами. Ставте їй запитання, будьте уважні до того, що вона вам говорить. Батьки повинні знати, чим живе їхня дитина, щоб визначити, що її турбує. Це допоможе з’ясувати причину її поведінки. Можливо, вона страждає від розладів поведінки й потребує допомоги психолога; над нею знущаються в школі або ж вона просто хотіла б мати більше вашої уваги;

· завжди будьте в курсі того, де знаходиться ваша дитина. Підлітки часто приховують від батьків, де і з ким перебувають. Це може бути ознакою певних проблем.

2. Визначте правила

Недостатньо сказати дитині: «Поводься добре». Її та ваші уявлення про гарну поведінку можуть не збігатися. Уточніть спільно з дитиною правила, усунувши в них усі двозначні формулювання. Наприклад, доцільно чітко сказати, яких дій ви очікуєте від дитини («Завжди застеляй ліжко вранці» або «Ніколи не бери із собою мобільний телефон за обідній стіл»). Установлюйте правила відповідно до віку дитини. Деякі правила прийнятні для дітей різного віку. Але якщо у вас двоє різновікових дітей (наприклад, дошкільник і підліток), імовірно, вам потрібно буде укласти для них різні правила.

Що робити

· завжди майте поінформованість, де знаходиться ваша дитина. Підлітки часто приховують від батьків, де і з ким перебувають. Це може бути ознакою певних проблем.

· установіть порядок у домі. Коли всі справи відбуваються відповідно до відомого дитині порядку, дитина почувається в безпеці. Знаючи, що й коли потрібно робити, вона краще контролює свою поведінку. Завдяки вашому авторитету й установленим правилам дитина знатиме, що погана поведінка є неприйнятною;

· пояснюйте правила, щоб дитина зрозуміла їх важливість. Старша дитина б'є молодшу? Розкажіть старшій, як це вас турбує і чому така поведінка неприпустима.

3. Установіть наслідки

Правила без заохочень і покарань неефективні. Дитина повинна знати, що її погана поведінка не мине для неї безкарно.

Що робити

· візьміть за правило заохочувати гарну поведінку дитини. Це допоможе їй зрозуміти, що гарна поведінка – це добре. Також дитина рідше виявлятиме погану поведінку, щоб привернути вашу увагу;

· установіть покарання, здатне вплинути на поведінку дитини. Наприклад, на певний час доречно заборонити дитині дивитися телевізор або грати в комп'ютерні ігри;

· помічайте позитивні прояви поведінки дитини. Якщо вона впадає в істерики, не зважайте на це, інакше ви мимоволі винагороджуватиме її погану поведінку своєю увагою.

4. Виконуйте обіцянки

Порожні погрози не допоможуть вам контролювати дитину. Встановивши для дитини наслідки за її поведінку, виконуйте їх. Якщо ви цього не зробите, дитина, імовірно, почне зловживати вашою добротою, використовуючи її у своїх інтересах.

Що робити

· визначте для себе, які покарання ви зможете застосовувати до своєї дитини. Якщо ви не наважуєтеся позбавити дитину десерту – не погрожуйте їй цим. Ви ж не хочете, щоб дитина сприймала вас як батьків, котрі не тримають слова?

· складіть список заохочень і покарань, які ви плануєте застосовувати. Завдяки цьому ви будете готові діяти в ситуації, яка потребуватиме демонстрації вашого авторитету. Ви маєте бути впевненими. Дитина відчує, що є межа, яку не варто перетинати. Коли ж вона випадково поведеться погано – ви знатимете, як діяти;

· будьте послідовні, встановлюючи правила, заохочення й покарання.

5. Робіть висновки

Заохочення й покарання позбавлені сенсу, якщо дитина не робить із таких ситуацій жодних життєвих уроків. Якщо вона не розуміє, за що її покарали, то, імовірно, знову й знову повторюватиме подібні дії, навіть більш інтенсивно.

Що робити

· якщо дитина погано поводиться, запропонуйте їй деякий час провести у своїй кімнаті. Дайте їй час самостійно зрозуміти, за що її покарано. Коли вона скаже, що зробила неправильно, оберіть для неї відповідне ситуації покарання;

· коли дитина погано поводиться, обміркуйте ситуацію на самоті, щоб краще її зрозуміти. Можливо, ви самі якимось чином спровокували її неконтрольовану поведінку.

Немає конкретних правил, що гарантовано допоможуть вам контролювати дитину. Найліпший спосіб зарадити у важкій ситуації – це робити те, що найкраще підходить для вашої дитини. Методом спроб і помилок ви зможете випрацювати власні рекомендації, що найкраще пасуватимуть вашій родині.

35 звичок, які батьки повинні розвинути у дітей

Діти всежиття спостерігають за своїми батьками і вчаться у них. Вони звертаються до своїх батьків, коли стикаються з проблемами, протягом всього життя, починаючи з раннього дитинства. Підростаючи,діти наслідують поведінку своїх батьків і їх дії в різних ситуаціях. Звички батьків також неминуче переходять до дітей. Тому для батьків важливо навчити дітей відрізняти хороші звички від поганих і вибирати хороші. Це може бути складним завданням. Але запасіться терпінням і не відмовляйтеся від своєї мети.

Розглянемо здорові звички, які батьки повинні розвинути у своїх дітей.

1. Здорове харчування

Підказка: використовуйте різнокольорові продукти.

Діти, як правило, люблять фаст-фуд, чіпси, цукерки, печиво та інші солодощі. Переконайте свою дитини в тому, що смачною може бути і здорова їжа: макарони, домашня випічка, піцатощо.

Щоб розвинути у дитини звички здорового харчування, зробіть їжу яскравою. Для цього використовуйте продукти різних кольорів. Це не тільки корисно для здоров'я, але і принесе дитині більше задоволення від їжі. Ви повинні показувати дитині приклад здорового харчування, вживаючи корисні продукти і харчуючись збалансовано.

2. Фізична активність

Підказка: мотивуйте дитину більше рухатися.

Якщо ви дозволяєте своїй дитині постійно сидіти на дивані і дивитися телевізор, ви робите помилку. Не дозволяйте своїм дітям звикати до сидячого способу життя. Заохочуйте їх піти пограти у дворі або погуляти в парку. Плануйте спільні прогулянки на свіжому повітрі всією сім'єю і залучайте до них дітей. Зробіть ці прогулянки веселими.

Переконайте дитину в тому, що сидячий спосіб життя шкідливий для здоров'я. Ось деякі небезпеки, пов'язані з браком фізичної активності:

· ожиріння;

· розлади сну;

· розлади уваги;

· емоційні і соціальні проблеми.

3. Звертати увагу на етикетки на продуктах, а не на дизайнерських речах

Підказка: привчіть дитину читати етикетки на продуктах харчування.

У підлітковому віці діти починають цікавитися модою і ретельно підбирають свій гардероб. Розкажіть дитині, що набагато важливіше звертати увагу на етикетки продуктів харчування.

Покажіть дитині її улюблений продукт з супермаркету і, читаючи інформацію на етикетці, поясніть, з чого він складається. Перш за все розкажіть про харчову цінність продуктів. Порадьте дитині вибирати продукти, виходячи з кількості в них жирів, вуглеводів, цукру і калорій. Ваші зусилля допоможуть їй розвинути здорові звички, які залишаться з нею на все життя.

4. Влаштовувати сімейні вечері

Підказка: започаткуйте сімейну традицію вечеряти разом.

У шаленому темпі сучасного життя залишається занадто мало часу, який ми можемо провести зі своєю родиною. Укінці робочого дня вам може бути важко сидіти з дитиною і слухати розповіді про її проблеми та історії, які трапилися з нею за день. Але все ж започаткуйте традицію збиратися всією сім'єю за вечерею. Ви можете обговорити події дня або поділитися своїми думками один з одним. Це буде мати безліч позитивних наслідків для вашої дитини:

· вона починає відчувати себе комфортно в колі сім'ї;

· вона розвиває корисні звички харчування;

· вона зміцнюєемоційні зв'язки зі своїми рідними.

5. Здорове споживання води

Підказка: пийте воду, а не газовані напої.

Вживання газованих напоїв - це, ймовірно, найпоширеніша звичка, яку діти переймають відсвоїх батьків. Ви повинні привчити свою дитину до того, що важливо пити звичайну воду, а газовану воду потрібно пити якомога менше.

Скажіть дитині, що вода корисна і допомагає попередити безліч хвороб. У той же час в газованих напоях міститься багато цукру і зайвих калорій, які призводять до ожиріння. Розкажіть дитині, що вода є життєво важливим ресурсом, тому її потрібно пити в достатній кількості. Коли дитина зрозуміє важливість води, вона почне пити її замість газованих напоїв.

6. Прибирати в кімнаті

Підказка: організуйте простір в будинку, необхідний для нормального розвитку дитини.

Дитину потрібно привчати до чистоти з раннього віку. Почніть з правильного розміщення речей в її кімнаті. Коли дитина звикне бачити порядок навколо себе, вона захоче його підтримувати. Коли вона трохи підросте, ви можете доручати їй прибирання в своїй кімнаті. Роблячи це регулярно, дитина буде вчитися підтримувати порядок в домі.

7. Відповідально поводитися з грошима

Підказка: видавайте дитині кишенькові гроші.

Коли дитина виросте настільки, щоб розпоряджатися грошима і купувати за них речі, розкажіть їй про цінності грошей, зароблених власною працею. Навчіть дитину економити і заощаджувати гроші. Для цього подаруйте їй скарбничку і час від часу видавайте їй кишенькові гроші. Навчіть дитину планувати свої витрати іекономити гроші. Таким чином, ваша дитина знатиме цінність грошей.

8. Ділитися - значить піклуватися

Підказка: заохочуйте дитину ділитися з членами сім'ї.

Діти повинні знати цінність певних предметів, навчитися бути щедрими і ділитися своїми речами з тими, хто не може собі їх дозволити. Розкажіть дитині, що ділитися можна не тільки матеріальними речами, а й емоціями, почуттями або історіями. Перш за все, дитина повинна навчитися ділитися зі своєю сім'єю - з батьками, братами і сестрами, бабусями і дідусями, а потім і з іншими людьми. Уміння ділитися з оточуючими зробить дитину кращою.

9. Не кидати сміття в громадських місцях

Підказка: беріть на прогулянки поліетиленовий пакет, уякий збирайте все своє сміття, а потім викидайте його в смітник.

Поясніть дитині, що в громадських місцях не можна викидати сміття - тільки в смітник. Розвиньте у неї таку звичку, щоб вона дотримувалась її в майбутньому. Не смітіть самі - і діти слідуватимуть вашому прикладу. Виходячи з дому, візьміть з собою поліетиленовий пакет, щоб складати туди все сміття - пляшки, використані серветкитощо. Викидайте пакет в найближчий смітник.

10. Бути ввічливим

Підказка: поводьтеся з іншими людьми так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вашими дітьми - ввічливо і з повагою.

Ввічливість - це якість, яка подобається всім людям. Навчіть дитину шанобливо ставитися до інших людей - і до старших, і до однолітків. Поясніть їй, що навіть якщо людина їй неприємна, потрібно ставитися до неї ввічливо. Звичка ввічливо спілкуватися залишиться з дитиною на довгі роки. Ставтеся до своєї дитини з повагою - і вона засвоїть цю звичку.

11. Позбутися стереотипів

Підказка: заохочуйте дружбу вашої дитини з дітьми з різних соціальних шарів і культур.

Всі діти народжуються неупередженими, а стереотипи з'являються у них вже в процесі соціального розвитку. Ваше завдання як батьків - допомогти дитині уникнути формування стереотипів. Навчіть її ставитися до всіх людей однаково, незалежно від їх матеріального достатку і від того, до яких культур вони належать. Поясніть дитині, що вона може дружити з усіма дітьми, які їй подобаються.

12. Не ображати тварин і птахів

Підказка: дивіться разом з дитиною документальні фільми про тварин.

Зазвичай діти люблять тварин і птахів. Однак деякі їх бояться. Розкажіть дитині, що тварини і птахи - це живі істоти, які спілкуються своєю мовою і можуть бути доброзичливими. Дитина повинна знати, уяких випадках тварина може принести їй шкоду (наприклад, вкусити), а в яких - ні. Вона повинен триматися подалі від небезпечних тварин і бути доброзичливою з домашніми. Навчитися цьому їй допоможуть документальні фільми і пізнавальні програми по телевізору.

13. Займатися спортом

Підказка: заохочуйте дитину займатися спортом.

Започаткуйте звичку всією сім'єю займатися будь-якою фізичною активністю: бігати, робити зарядку або займатися йогою. Фізичні вправи принесуть всім величезну користь. Якщо дитина звикне до них з раннього віку, вона виросте сильною і гнучкою. Зробіть вправи цікавішими - додайте до них музику.

Також буде корисно записати дитину в спортивну секцію. Це позитивно позначиться на її фізичному розвитку. І хто знає - можливо, в майбутньому вона стане відомим спортсменом.

14. Не критикувати і не знущатися над іншими людьми

Підказка: вказуючи на помилки дитини, використовуйте тільки конструктивну критику.

Критика може допомагати дитині ставати кращою або, навпаки, знижувати її самооцінку. Маленькі діти ще не настільки мудрі, щоб сприймати критику позитивно. Батьки повинні не тільки обережно вказувати дитині на її помилки, але і навчити її критикувати інших людей в позитивній манері. Дитина повинна зрозуміти, що зайва критика може поранити почуття іншої людини. Неприпустимо дражнити або обзивати людинуза її недоліки просто заради веселощів. Встановіть правило: ніколи не лаяти членів вашої сім'ї за допущені ними помилки в присутності дитини.

15. Будьте чесними

Підказка: Не брешіть дитині. Брехня на благо - це теж брехня.

Чесність - це дуже важлива якість, яку потрібно прищеплювати дитині з самого дитинства. Ви повинні показати дитині приклад в цьому. Ваші слова і дії мають сильний вплив на дитину - як позитивний, так і негативний. Тому завжди будьте чесними, особливо в присутності дитини. Заохочуйте і її завжди говорити правду за будь-яких обставин.

16. Терпіння і наполегливість

Підказка: навчіть дитину готувати або працювати в саду.

Як говорить прислів'я, «терпіння і труд все перетруть». Терпіння - дуже важлива якість у сучасному світі, повному стресів. Розвивайте цю якість усвоїх дітях, привчіть їх у будь-яких ситуаціях зберігати спокій і умиротворення. Переконайте дитину, що терпіння завжди виправдано, і з його допомогою можна впоратися з будь-якою ситуацією. Щоб навчити дитину терпінню, залучайте дитину до таких занять, як робота в саду, приготування їжі абоінших занять, які вимагають часу.

17. Мити руки

Підказка: розкажіть дитині про мікроби і хвороби, які переносяться через немиті руки.

Мити руки до і після їжі - елементарне правило, яке знають навіть дошкільнята. Розкажіть дитині, що через немиті руки вона може отримати такі захворювання як грип, застуду і багато інших. Навчіть дитину таким основним правилам:

· руки мити потрібно до і після їжі, а також після того, як прийшов з вулиці;

· після миття потрібно витерти руки сухим рушником;

· для миття рук потрібно використовувати антибактеріальне мило.

18. Чистити зуби двічі на день

Підказка: чистіть зуби разом з дитиною.

Гігієна ротової порожнини дуже важлива, і до неї потрібно привчати дитину з раннього віку. Звички, сформовані з дитинства, залишаться з нею надовго. Дітям буває просто ліньки чистити зуби, але до цієї процедури не варто ставитися легковажно. Уякості нагороди ви можете зрідка видавати дитині солодощі.

Розкажіть дитині, як правильно чистити зуби:

· чистити зуби потрібно двічі на день;

· після їжі потрібно полоскати рот - це запобігатиме карієсу і неприємному запаху з рота;

· також для чищення зубів потрібно використовувати зубну нитку;

· під час чищення зубів потрібно також чистити язик;

· своєю зубною щіткою не можна ділитися ні з ким.

19. Чистити вуха

Підказка: цю процедуру краще всього робити після прийняття ванни.

Нехтування гігієною вух може викликати у дитини дискомфорт і навіть інфекції. Потрібно дбати про чистоту вух дитини з раннього дитинства, а потім навчити її самостійно чистити вуха.

20. Щодня приймати душ

Підказка: влітку потрібно приймати душ двічі на день.

Приймати душ необхідно людям будь-якого віку. Це потрібно робити зранку, відразу ж після того, як ви прокинулися. У теплу пору року привчіть дитину приймати душ двічі на день. Наприклад, коли дитина повертається додому після тренування або ігор на вулиці, нагадайте їй про прийняття душу. Розкажіть дитині, що душ омолоджує шкіру і додає відчуття свіжості.

21. Доглядати за волоссям

Підказка: навчіть дитину правильно розчісувати волосся.

Діти повинні вміти доглядати за своїм волоссям. Шкіра голови і волосся забруднюються під час подорожей або ігор на вулиці. Тому волосся потрібно мити мінімум раз на2-3 дні. Це допоможе уникнути появи вошей, лупи і випадіння волосся. Використовуйте для розчісування дитини масажний гребінець. Це покращує кровообіг у шкірі голови і сприяє здоровому росту волосся.

22. Стригти нігті

Підказка: поясніть дитині, що під нігтями можуть збиратися шкідливі бактерії.

Діти часто мають звичку брати пальці дорота. Тому важливо, щоб їхні нігті були чистими і доглянутими. Коли ваша дитина трохи підросте, ви можете навчити її, як правильно стригти нігті. Поясніть їй, що під брудними нігтями скупчуються мікроби, які можуть потрапляти в організм через подряпини або рот. Через це дитина може захворіти.

До того часу, поки дитина піде в школу, ви повинні привчити її піклуватися про своє здоров'я. Крім цього, вона повинна розвинути в собі ще кілька корисних звичок.

23. Говорити «будь ласка», «дякую» і «вибачте»

Підказка: вживайте ці слова якомога частіше в присутності дитини.

Навчіть дитину «чарівних» слів - «будь ласка», «дякую» і «вибачте». Це допоможе їй знайти вирішення багатьох проблем. Якщо дитина буде ввічливо спілкуватися з оточуючими, вона буде користуватися загальною повагою.

Використовуйте ці слова в спілкуванні з дитиною - і з часом вона сама почне їх використовувати.

24. Допомагати іншим людям

Підказка: заохочуйте, щоб дитина щодня в чомусь допомагала іншим людям.

Виховуйте у дітей готовність допомагати оточуючим. Навчіть дитину протягувати руку допомоги щоразу, коли вона бачить, що вона комусь потрібна. Покажіть хороший приклад: допомагайте людям (і знайомим, і незнайомим) в присутності дитини. У той же час навчіть її проявляти обережність з незнайомцями.

25. Мислити позитивно

Підказка: випромінюють оптимізм.

Діти дуже чутливі. Будь-яка дрібниця, коли все йде не так, як треба, бентежить їх. У таких ситуаціях дуже важливо говорити з дитиною. Ви повинні знати, що відчуває ваша дитина. У дитини не повинно бути будь-яких негативних внутрішніх діалогів. Не вдавайтеся до безпідставної похвали, натомість не забувайте хвалити дитину за її реальні, нехай навіть невеликі, досягнення. Ви можете допомогти їй розвинути почуття власної гідності, запевнивши її в власних здібностях, унікальних якостях і переконавши усвоїй безумовної любові. Розвивайте своє позитивне мислення, яке буде допомагати вам у важких ситуаціяхі яке дитина зможете перейняти у вас.

26. Проводьте час з друзями

Підказка: виходьте на дитячий майданчик і спілкуйтеся з іншими молодими батьками, поки ваші діти грають.

Кажуть, що дружба з дитинства - найміцніша. Діти безкорисливі і заводять друзів без будь-яких егоїстичних мотивів. Друзі відіграють важливу роль в соціальному розвитку дитини. Вона вчиться спілкуватися, співпрацювати, вирішувати проблеми разом з друзями.

У підлітковому і зрілому віці друзі стають підтримкою для дитини. Тому з раннього віку заохочуйте дитину заводити друзів і проводити з ними вільний час.

27. Не відмовлятися від сніданку

Підказка: подбайте про те, щоб сніданок дитини був поживним і здоровим.

Сніданок дуже важливий і для дітей, і для дорослих. Він стимулює роботу мозку, обмін речовин та інші функції організму. Сніданок - запорука енергії протягом дня. Вибирайте для сніданку продукти, багаті клітковиною (наприклад, вівсянку або пластівці) - вони знижують ризик цукрового діабету і серцево-судинних захворювань. Щоденне вживання сніданку принесе дитині користь умайбутньому. Розкажіть їй про те, що відмова від сніданку може призвести до ожиріння.

28. Правильно поводитися за столом

Підказка: привчайте дитину користуватися столовими приборами якомога раніше.

З певного віку діти намагаються їсти без сторонньої допомоги. Але, якщо дитина ще не вміє користуватися ложкою і виделкою, вона буде тільки створювати безлад. Навчіть дитину користуватися столовими приборами. Ставтеся до неї як до дорослого і показуйте, як правильно тримати ложку і виделку.

29. Регулярно займатися фізичними вправами

Підказка: приділяйте фізичним вправам як мінімум 40 хвилин щодня.

Діти повинні проявляти фізичну активність, займаючись тим, що їм подобається, будь то спорт, зарядка або рухливі ігри. Якщо це стане у дитини звичкою, це буде сприяти її розвитку в усіх сенсах. Вона буде рости здоровою і сильною і, ймовірно, залишиться фізично активною в більш зрілому віці. Якщо дитині не подобається спорт, знайдіть їй інше заняття. Рано чи пізно, вона знайде те, що їй до душі.

30. Читати кожен день

Підказка: привчіть дитину щодня читати перед сном.

Кращий спосіб привчити дитину до читання - робити це в ігровій формі. Виберіть книги, які подобаються дитині, і читайте їх увечері перед сном. Зробіть це щоденним ритуалом. Це може підвищити самооцінку вашої дитини, розвинути її навички читання, уяву, словниковий запас і творчий потенціал. Також це допоможе вам зміцнити емоційний зв'язок з дитиною.

31. Цінувати час

Підказка: заохочуйте пунктуальність дитини.

Всім нам відома фраза: «Час - гроші». Всі ми знаємо ціну часу і грошей. Дітей потрібно вчити правильно розпоряджатися своїм часом, дотримуватися розпорядку дня і бути пунктуальними.

Поясніть дитині необхідність приходити в школу вчасно, тому що за запізнення вона може бути покарана. Ви можете сходити всією сім'єю в кіно або на концерт. Покажіть дитині, що на подібні заходи теж потрібно приходити вчасно. Коли дитина виросте, вона збереже звичку робити все вчасно.

32. Лягати спати вчасно

Підказка: встановіть дитині традиційний ритуал відходу до сну.

Сон особливо важливий для зростаючого організму. З раннього віку привчайте дитину рано лягати і рано вставати. Протягом дня школяр повинен бути сповнений енергії, а для цього він повинен спати достатньо часу.

· Вкладайте дитину спати раніше і самі лягайте раніше теж. Якщо ви будете поруч, дитина відчує себе в безпеці.

· Лягайте спати щодня в один і той же час. Це стане прикладом для дитини, і вона сам буде дотримуватися такого ж розпорядку.

· Не дозволяйте дитині спати довше, ніж їй необхідно. При необхідності можна дозволити їй трохи подрімати вдень.

33. Приймати свої невдачі

Підказка: підтримуйте дитину в моменти невдач.

Якщо у дитини щось не вийшло, підтримайте її. Це заохотить її здійснювати спроби знову і знову. Розкажіть дитині, що життя складається зі злетів і падінь і що всі невдачі тимчасові. Успіх у всіх справах залежить від прикладених зусиль.

34. Працювати старанно

Підказка: поясніть дитині, що все в житті дається наполегливою працею.

Розкажіть дитині, як важливо в житті старанно працювати. Нехай вона зробить звичкою докладати максимум зусиль до всього, за що вона береться - будь то читання, письмо або будь-яка інша робота. Нехай дитина засвоїть, що успіх не залежить тільки від удачі - для нього потрібно старанно працювати. Ви можете навести дитині власний приклад, розповівши, як важко ви працюєте, щоб заробити на життя.

35. Не палити, не вживати алкоголь і наркотики

Підказка: дотримуйтесь цієї поради самі - і дитина братиме з вас приклад.

Шкідливі звички, такі як куріннячи алкоголізм, зазвичай запозичуються з сім'ї. Переконайтеся, що ви повністю в курсі життя вашої дитини, знаєте про її недоліки і в достатній мірі її підтримуєте. Ігнорування і брак спілкування роблять дитину вразливою до зовнішнього впливу. Розкажіть дитині про шкідливі звички і навчіть їх уникати. Застерігайте дитину від поганого впливу однолітків. Але перш за все вам слід показувати дитині хороший приклад.

Ви можете вчити дитину дисципліни. Але те, чи буде дитина її дотримуватися, залежить від того, який приклад ви їй подаєте в повсякденному житті. Покажіть їй правильний шлях і підтримуйте її, що б не трапилося.

8 типів інтелекту дитини: поради щодо розвитку

У сучасному суспільстві прийнято вважати, що успішність дитини в школі є єдиним показником, який визначає її потенціал. Коли дитина стає старшою, багато батьків хочуть, щоб вона стала всебічно розвиненою і успішною в різних сферах життя. Але перш ніж вона піде в школу, ви повинні зрозуміти - ваша дитина розумна, незважаючи на її оцінки та фізичну форму.

Вчені стверджують, що існують різні типи інтелекту (всього їх виділяють 8), і дитина може володіти будь-яким з цих восьми типів. У чомусь вона обов'язково виявиться сильною.

Батьки повинні з раннього віку дитини розпізнати ознаки, які характеризують її тип інтелекту. Якщо ви почнете розвивати ці риси з раннього віку, ви зможете оцінити її потенціал і зрозумієте, що це може бути важливішим, ніж успішність з математики або фізики. Розглянемо, як визначити тип інтелекту вашої дитини.

Теорія множинного інтелекту

Американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію, яка пояснює різні види інтелекту. Вчений припускає, що зводити визначення інтелекту дитини до простої перевірки IQ недостатньо. Академічна успішність, безсумнівно, важлива, але настільки ж важливі і схильності дитини до малювання, музики, танців, підприємницької діяльності тощо. Всі ці схильності необхідно враховувати, визначаючи потенціал дитини. Так виникла теорія множинного інтелекту, яка доводить, що у дитини можуть домінувати 1 або 2 з 8 типів інтелекту.

8 типів інтелекту

Теорія Говарда Гарднера швидко знайшла послідовників у всьому світі. Педагоги з різних країн стали включати теорію множинного інтелекту в свої системи освіти.

Розглянемо докладніше типи інтелекту, які зустрічаються у дітей.

1. ТІЛЕСНО-КІНЕСТЕТИЧНИЙ

Діти, які володіють тілесно-кінестетичним інтелектом, зазвичай досягають успіхів у спорті та інших видах фізичної активності. Вони багато рухаються, і їх рухи добре скоординовані. Якщо ваша дитина проявляє інтерес до рухливих ігор і може добре координувати рухи свого тіла, то можна з упевненістю сказати, що у неї розвинений даний тип інтелекту. Поспостерігайте за нею, щоб краще зрозуміти її схильності. Вона надто метушлива? Вона завжди в тонусі? Вона не може довго всидіти на одному місці? Такі дрібні деталі можуть допомогти вам визначити у дитини тілесно-кінестетичний тип інтелекту. Ним володіють багато відомих спортсменів, актори і танцюристи.

2. ВІЗУАЛЬНО-ПРОСТОРОВИЙ

Даний тип інтелекту визначає, наскільки добре дитина може візуалізувати об'єкти, місця і навіть свої сни. Діти, що володіють таким інтелектом, мають таланти в малюванні, ліпленні й інших подібних заняттях. Вони добре визначають розміри об'єктів і можуть в деталях відтворювати минулі події. Вони також схильні висловлювати свої думки і почуття у візуальній формі.

Якщо ваша дитина приділяє увагу деталям і здатна згадати найдрібніші подробиці повсякденних подій, у неї розвинений візуально-просторовий інтелект. Діти, які ним володіють, можуть стати художниками, архітекторами або фахівцями в подібних сферах.

3. ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ

Логічний інтелект пов'язаний зі здібностями дитини до математичних обчислень і аргументації. Важливою частиною логіко-математичного інтелекту є навички вирішення різних завдань. Якщо ваша дитина спостережлива, вміє мислити нестандартно, логічно міркувати, пояснювати, розуміти підказки - у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти допитливі і часто ставлять питання. Вони добре розуміють мову чисел, графіків і діаграм. У багатьох відомих математиків розвинений даний тип інтелекту.

4. МУЗИЧНИЙ

Якщо дитина любить слухати музику, це ще не означає, що вона володіє музичним інтелектом. Даний тип інтелекту розвинений у дітей, які люблять створювати музику, співати і настукувати різні ритми. Вони краще за інших розуміють музику. Якщо у вашої дитини гарний голос, у неї є почуття ритму, вона розрізняє тональності і цікавиться грою на музичних інструментах, тоді у неї, безсумнівно, розвинений музичний інтелект. Однак важливо розуміти, що музичний інтелект - це досить широке поняття, і у різних дітей він може проявлятися по-різному.

5. ЛІНГВІСТИЧНИЙ

У дітей, що володіють лінгвістичним інтелектом, зазвичай добре розвинені мовні навички. Якщо у вашої дитини гарний почерк, вона любить читати, добре розуміє граматику і вміє правильно писати складні слова, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять грати зі словами і розгадувати кросворди. У них зазвичай великий словниковий запас, вони легко запам'ятовують нові слова. Також у них розвинена здатність розповідати історії.

6. ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ

Екзистенційний інтелект не варто плутати з інтроверсією або егоцентричністю. Він пов'язаний зі здатністю людини насолоджуватись самотністю. Якщо дитина, залишаючись наодинці, не нудьгує і не боїться, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Цей тип пов'язаний з такими якостями, як відповідальність, самосвідомість і самостійність. Діти, які володіють екзистенційним інтелектом, усвідомлюють свої сильні і слабкі сторони. Якщо ваша дитина впевнена в правильності своїх дій, не дивлячись на те, що оточуючі вважають інакше, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти впевнені у всьому, що вони роблять. Вони слухають оточуючих, але роблять те, що самі вважають правильним. З таких дітей виростають успішні підприємці.

7. МІЖОСОБИСТІСНИЙ

Діти з розвиненим міжособистісним інтелектом вміють добре спілкуватися з оточуючими. У них зазвичай багато друзів, і вони люблять бути в компанії. Якщо ваша дитина постійно проводить час зі своїми друзями і любить спілкуватися з людьми, у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти вміють знаходити спільну мову з різними людьми і розуміють, як справлятися з різними ситуаціями. У компанії вони здаються спокійними і розслабленими. З друзями вони співчутливі, добрі і чуйні. З таких дітей виростають хороші дипломати, керівники й педагоги.

8. НАТУРАЛІСТИЧНИЙ

Якщо ваша дитина цікавиться садівництвом, доглядом за тваринами, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять природу. Вони цікавляться різними природними явищами, люблять гуляти в парках, біля річок і всюди, де немає асфальту. Також вони стурбовані збереженням природи.

Коли вам відомо, як проявляється кожен з восьми типів інтелекту, ви можете визначити, у чому сильна ваша дитина. Спостерігайте за нею, помічайте її здібності і допомагайте їх розвивати. Цінуйте її таланти з раннього віку - і вам не доведеться хвилюватись про її майбутнє.

Суворе виховання: ризики для здоров'я дитини

Американські вчені з університету Лома Лінда (Каліфорнія) в ході недавнього дослідження прийшли до висновку, що неправильний стиль виховання має негативні наслідки для здоров'я дітей навіть у зрілому віці.

Дослідження показало, що теломери - захисні ковпачки на закінченнях ланцюжків ДНК - у людей, які вважали, що батьки виховували їх строго, були в середньому на 25% меншими, ніж у інших учасників експерименту, які вважали, що їх виховували з теплотою.

Дослідники прийшли до висновку, що стрес у ранньому віці пов'язаний з більш короткими теломерами. А це означає, що люди, які відчували стрес в дитинстві, схильні до прискореного клітинного старіння і ризику розвитку різних захворювань у зрілому віці.

Керівник експерименту Реймонд Кнутсен стверджує: «Довгий час теломери вважалися своєрідними «генетичними годинниками». Але тепер ми знаємо, що, якщо людина перебуває у стресовому стані в ранньому віці, її теломери коротшають. Через це виникає ризик багатьох захворювань і передчасної смерті. Кожен раз, коли клітини діляться, теломери коротшають, а тривалість життя людини скорочується».

Цікаво, що генетичні мутації, які відбуваються в теломерах, викликають ряд рідкісних захворювань, що призводять до передчасного старіння. «Однак ми встановили, що певні клітини організму виробляють фермент теломеразу, здатну відновлювати теломери», - заявляє Реймонд Кнутсен.

У дослідженні взяли участь 200 осіб. Воно тривало протягом п'яти років. Окремо були проаналізовані дані чоловіків і жінок.

У дослідженні детально розглядається вплив стилю виховання батьків на стан теломерів дитини. «Стиль виховання дитини - це ключ до розуміння її генетики», - говорить Реймонд Кнутсен.

У дослідженні також було встановлено взаємозв'язок між стилем виховання дитини, довжиною її теломерів і такими факторами, як успішність і індекс маси тіла.

«Люди, які були схильні до суворого виховання, частіше мали проблеми з надлишковою вагою і мали низький рівень освіти» - заявив Реймонд Кнутсен. У результаті дослідження було зроблено висновок про те, що розумова діяльність і нормальний індекс маси тіла можуть у деякій мірі запобігати старінню клітин і, таким чином, протидіяти суворому вихованню, пережитому в дитинстві.

Як допомогти дитині, що відчуває панічну атаку

22.04.2020

Коли я вчилася в першому класі, я каталася з друзями на велосипеді. Несподівано колесо мого велосипеда наскочило на камінь. Я перелетіла через кермо і впала, вдарившись підборіддям. Насправді мені не було боляче. Однак, коли я побачила, що у мене пішла кров, я почала кричати. Я кричала не від болю - мені було страшно.

Коли на допомогу прибігли батьки, у мене почалася справжня паніка. Я побачила страх на обличчі тата, який біг до мене. Потім ми поїхали до лікарні.

Я ніколи не забуду цю поїздку. Я сиділа на колінах у мами, а тато вів машину. Мама втішала мене як могла, але я вже не могла її сприймати. Мене переповнювала паніка, і в кінці кінців я закричала: «Я ненавиджу свій велосипед, я ненавиджу лікарні, я ненавиджу їздити в машині, я ненавиджу тебе!» Так, весела була поїздка для моїх батьків.

Зараз, коли я працюю психологом, я розумію, що дитину, котра переживає панічну атаку, не можна заспокоїти за допомогою логічних переконань. Страх повністю паралізує здатність людини до логічних міркувань, і вона знаходиться під владою емоцій.

З біологічної точки зору, коли ми відчуваємо небезпеку, ділянка головного мозку під назвою мигдалеподібне тіло запускає реакцію «бий або біжи». Разом з тим відключається кора головного мозку, що відповідає за логічне мислення і раціональну оцінку ситуації.

Якщо точніше, здатність людини до раціонального мислення не зникає, а лише сповільнюється. Коли людина відчуває панічну атаку, їй найкраще допоможуть техніки, спрямовані на зняття вторинних симптомів, таких як прискорене серцебиття і дихання, підвищений тиск тощо.

Добре допомагає проста вправа - повільне глибоке дихання. Якщо ви хочете допомогти дитині подолати сильний страх, запропонуйте їй зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Також корисно використовувати техніки усвідомленості, іншими словами - концентруватися на чомусь, що відбувається в даний момент. Наприклад, ви можете запропонувати дитині називати те, що вона чує, бачить, почуває в даний момент, які запахи і смаки відчуває. Або можна запропонувати дитині сфокусуватися на якомусь одному предметі і описати його в найдрібніших подробицях.

Також важливо не намагатися умовити дитину заспокоїтися, коли вона відчуває панічну атаку. Фрази: «Не бійся», «Нічого страшного не сталося», «Все добре» тощо не працюють. Люди в стані паніки не здатні мислити раціонально. Зрозуміло, не варто говорити дитині, що привід для страху є. Але іноді корисно просто визнати її почуття. Ви можете сказати їй: «Я бачу, як ти наляканий».

Не потрібно сприймати на свій рахунок все те, що говорить вам дитина, котра переживає панічну атаку. Я щиро сподіваюся, що мої батьки розуміли, що я говорю неприємні для них слова під впливом емоцій.

Чесно кажучи, я не пам'ятаю, як батьки допомогли мені впоратися з панікою в тій ситуації. Я була дуже схвильована, щоб звернути на це увагу. Зате я чітко пам'ятаю, як ми їхали додому. У лікарні мені наклали шви, і рана вже майже не боліла. Я сказала батькам, що наговорила дурниць через те, що мені було страшно, і що насправді я так не думаю. Моя здатність до раціонального мислення повернулася до мене.

Травми - це всього лише один з випадків, які можуть викликати панічну атаку у дитини. У дітей і підлітків є схильність до того, щоб почуття страху у них переростало в панічні атаки. Деякі діти більш схильні до цього, деякі - менше. Коли панічна атака пройде, ви можете допомогти дитині визначити думки, які стали її причиною. Допоможіть їй побачити, наскільки її побоювання реальні, і наскільки висока ймовірність негативного результату подій.

І головне, пам'ятайте: коли ви намагаєтеся впоратися з негативними емоціями дитини, ви повинні вміти регулювати свої власні емоції. Якщо, дивлячись на дитину, котра переживає панічну атаку, ви самі відчуваєте тривогу, страх або реагуєте на ситуацію з гнівом або розчаруванням, це тільки погіршить ситуацію і посилить негативні емоції дитини.

Як впоратися з тривогою дитини після канікул

Багато батьків і навіть деякі діти з радістю сприймають початок нового навчального року. Якщо дитина легко може встати о 6 годині ранку, якщо їй подобається вчити уроки, вона, ймовірно, чекає початку нового навчального року з нетерпінням. Вона чекає зустрічі з однокласниками і уроків, на яких зможе дізнатися щось нове.

Однак не всі діти люблять ходити в школу. У тих дітей, які не люблять вчитися і рано вставати, початок навчального року викликає сильний стрес і негативні емоції - тривогу, розчарування і страх.

Щоб впоратися з такими негативними емоціями, потрібно перш за все з'ясувати, що саме їх викликало. На жаль, люди погано розуміють справжні причини своїх почуттів. Якщо дитині не подобається ходити в школу, вона говорить: «Мене там нічому не вчать», «Учитель мене не любить» тощо.

За допомогою таких фраз вона захищає себе від негативних почуттів з приводу того, що може статися в школі.

Батьки можуть вжити заходів, щоб навчальний рік не перетворився на безкінечне протистояння з дитиною. Зокрема, ви можете використовувати п'ять конкретних кроків.

1. Встановіть особливий розпорядок в кінці літа

Дітям особливо подобається те, що влітку нікуди не потрібно поспішати. Будильник вимкнений, про уроки можна не згадувати до кінця канікул. Такий розслаблений стан буде тільки заважати дитині під час навчального року.

Щоб встигати в школі, дитині необхідна дисципліна і чіткий розпорядок. Дослідження психологів показують, що діти, які заздалегідь готуються до шкільного розпорядку, частіше відчувають позитивні емоції з приводу школи, а їх успішність вища, ніж у їхніх однолітків.

Ви можете прищеплювати дитині навички планування свого часу і під час канікул. Для цього ви можете запропонувати їй складати списки справ на день. Це сформує у дитини дисципліну, яка буде для неї дуже корисною протягом навчального року.

2. Встановіть розумні очікування

Найчастіше школярі відчувають стрес через те, що вважають себе нездатними виправдати очікування батьків і вчителів. Коли діти вважають, що їм не вистачає інтелекту для успішності, вони перестають докладати зусилля і цікавитися навчанням.

Батьки повинні допомагати дитині вчити уроки і заохочувати її інтерес до навчання. І навпаки, якщо вони ставлять дитині нереалістичні очікування (наприклад, вимагають, щоб вона вчилась тільки на «відмінно»), це може мати для неї неприємні наслідки. Багато школярів помилково вважають, що вони повинні відразу ж схоплювати весь навчальний матеріал на льоту. Якщо батьки пояснять дитині, що вивчення нового матеріалу вимагає часу і зусиль, це послабить її напругу. Вона повинна розуміти, що зазнавати час від часу невдач - це нормально. Слід подякувати дитини за сміливість, коли вона зізнається в тому, що чогось не знає.

3. Не порівнюйте дитину з однолітками

Крім усього іншого, школярі можуть відчувати небажання повертатися в школу через те, що вони відчувають себе погано, коли їх порівнюють з іншими. Порівняння сильно обмежують поведінку дитини і заважають їй досягати своїх власних цілей. Дитина часто порівнює себе з більш розумними і більш популярними однокласниками і від цього відчуває себе гірше. Від цього у неї з'являється соціальна тривожність. І навпаки, якщо таке порівняння виявляється на користь дитини, у неї може з'явитися помилкове відчуття переваги перед оточуючими. Будь-яке порівняння, коли цілі і завдання дитини зводяться до того, щоб перевершити іншого, може призвести до невдачі.

Батьки можуть допомогти дитині в таких випадках. Потрібно порівнювати дитину не з оточуючими, а з нею ж у минулому. Коли дитина зрозуміє, що вона стала кращою, ніж раніше, вона відчує гордість за свої досягнення. Школа асоціюватиметься у неї з позитивними емоціями, а не з невдачами чи розчаруваннями.

4. Акцентуйте увагу дитини на позитивних моментах

Подивимося правді в очі: для багатьох дітей повернення в школу після канікул асоціюється з тим, що тепер їм доведеться рано вставати, докладати багато зусиль для навчання і менше часу приділяти своїм улюбленим заняттям. Проте школа теж дає дитині багато переваг, якими вона не може скористатися влітку. У школі дитина може спілкуватися з друзями, соціалізуватися, відвідувати різні гуртки та секції. Не варто забувати і про те, що в школі дитина постійно дізнається щось нове.

Дослідження нейробіологів показують, що розвиток нових навичок і здібностей дає людині відчуття, що схожі з відчуттям від грошового виграшу або матеріальної винагороди. Тому батьки повинні переключити увагу дитини на переваги, які їй дає школа. Якщо дитина думає, що навчання в школі приносить користь, її мотивація до навчання помітно зросте.

5. Допомагайте дитині з навчанням і надавайте їй емоційну підтримку

Всупереч поширеній думці, успішність дитини в школі залежить не тільки від докладених нею зусиль. Шкільні досягнення - це результат спільних зусиль трьох сторін: дитини, вчителів та батьків. Всі вони повинні бути зацікавлені в результаті навчання і взаємодіяти в цьому процесі. Мотивація дитини до навчання починається з заохочення і також включає в себе приклади позитивної поведінки, наприклад, читати разом з нею книги, допомагати робити уроки тощо.

Батьки повинні перестати постійно оцінювати дитину за її успіхами в школі і лаяти її за погані оцінки чи відсутність інтересу до навчання. Багато знаменитостей домоглися успіху завдяки тому, що у них був наставник, який давав їм мудрі поради, що допомогли повністю розкрити їх потенціал. Мало хто домігся успіху в житті, покладаючись тільки на свої сили. Подумайте про те, що ви повинні бути для своєї дитини, в першу чергу, наставниками, а тільки потім батьками. Це допоможе вам всім отримати позитивні емоції від переходу до нового навчального року.

Як розвивати мовленнєві навички у дитини

Серед молодих батьків поширена думка, що для розвитку мовлення дитини потрібно розмовляти з нею якомога більше. Подібні думки ви можете прочитати в книгах з дитячого розвитку або в Інтернеті, почути від педіатрів тощо.

Якщо ви серйозно цікавилися цим питанням, можливо, ви також чули про те, що діти, які живуть в бідних сім'ях, чують від батьків набагато менше слів, ніж діти із забезпечених сімей. Це уповільнює їх мовленнєвий розвиток.

З цього можна зробити висновок, що батьки з малозабезпечених сімей винні в тому, що їхні діти недостатньо розвивають свої мовленнєві навички. Але в даному питанні є й інша сторона: скільки потрібно розмовляти з дитиною, щоб її мовлення нормально розвивалося?

Ідея про те, що діти з малозабезпечених сімей чують від батьків менше слів і через це поступаються своїм одноліткам в мовленнєвому розвитку, вперше була висловлена американськими психологами Бетті Харт і Тодом Ріслі. Ця думка була розтиражована психологами і стала аргументом на користь того, що батьки повинні розмовляти з дітьми з раннього віку.

Психологи виявили, що в американських школах діти з малозабезпечених сімей демонструють порівняно низьку успішність, і зусиль вчителів недостатньо, щоб впоратися з цим. Вчені почали розглядати питання, що впливає на розвиток мовлення дитини поза школою, і провели дослідження на цю тему. У ньому взяли участь 42 сім'ї (у ході дослідження їх розділили на 3 групи: забезпечені, сім'ї з середнім достатком і малозабезпечені). За дітьми спостерігали з віку 9 місяців до 3 років. Вчені щодня відвідували досліджувані сім'ї і записували всі форми взаємодій між батьками і дітьми.

У результаті дослідження з'ясувалося, що діти в забезпечених сім'ях щодня чули від батьків більшу кількість слів, ніж в інших сім'ях (у малозабезпечених сім'ях такий показник був найнижчим). Згодом різниця між групами зростала, і на той час, як діти досягали трирічного віку, діти із забезпечених сімей чули від батьків на 30 мільйонів більше слів, ніж їх однолітки з малозабезпечених сімей.

Однак виникає закономірне питання: чи дійсно впливають такі домашні умови на успішність дітей у школі? Чи так важливо, щоб дитина чула багато слів від батьків у перші місяці життя? Самі вчені, що проводили дослідження, не встановлювали прямого взаємозв'язку і розглядали спілкування з дитиною в більш широкому контексті. Вони стверджували, що для хорошої успішності важливі прояви любові стосовно дітей і якісні взаємодії, а спілкування - одна з їх форм.

Сучасні психологи критикують результати експерименту Бетті Харт і Тода Ріслі, стверджуючи, що в дослідженні взяла участь недостатня кількість сімей для того, щоб його результати могли вважатися об'єктивними (зокрема, малозабезпечені сім'ї склали найменшу групу). Крім того, в дослідженні основна увага була приділена кількості слів, які чують діти, але недостатньо проаналізовано, якими були ці слова. Вчені обмежилися тим, що проаналізували, які частини мови частіше вживали батьки, і чи були їхні репліки підтримуючими, чи навпаки, критикуючими.

У сучасних подібних дослідженнях використовується більш глибокий аналіз мови батьків з використанням складних статистичних методів і моделювання. Це дозволяє точніше спрогнозувати вплив мови батьків на подальший розвиток дитини.

Так, вчені з Гарвардського університету недавно провели дослідження з метою визначити якісні показники мовлення батьків, які впливають на мовленнєвий розвиток дитини. Слово «якість» тут означало не те, що одні слова були для дитини корисними, а інші шкідливими, а те, що батьки могли використовувати рідкісні слова або такі, які діти ще не могли поєднати зі своїм досвідом (наприклад, коли розповідали про уявні ситуації або можливе майбутнє).

У дослідженні взяли участь 50 сімей. У результаті вчені виявили взаємозв'язок між мовленням батьків, яке чули діти з раннього віку, і словниковим запасом, який вони мали в більш пізньому віці.

Вчені з'ясували, що більш освічені батьки більше говорили зі своїми дітьми і використовували більше рідкісних і абстрактних слів у порівнянні з іншими батьками. Однак така поведінка батьків не була постійною. Коли дитина росла, батьки могли розмовляти з нею менше, проте при цьому була важливою якість мовлення. Це призводило до того, що діти з таких сімей згодом мали більший словниковий запас у порівнянні зі своїми однолітками.

Це дослідження показує, що для мовленнєвого розвитку дітей до трьох років важливо, щоб батьки багато з ними розмовляли. У старшому ж віці важливішим стає якість мовлення батьків і різноманітність слів, які вони використовують. Це впливає на розвиток словникового запасу дитини, і результати стають помітними вже в початкових класах школи.

Подібні дослідження демонструють нам механізми мовленнєвого розвитку дітей. Для формування великого словникового запасу дитини важливо не тільки чути якомога більше слів - у кожному віці діти по-різному розвивають свої мовленнєві навички. І це відбувається незалежно від того, наскільки забезпечена сім'я, у якій вона зростає.

Отже, для розвитку дитини вам потрібно багато говорити з нею в дитячому віці, а потім використовувати в мові більш складні і різноманітні слова. Коли дитина стає старшою, пам'ятайте, що вона повинна чути слова, яких вона ще не розуміє. Наприклад, розповідаючи їй історії з минулого або обговорюючи поточні події, пофантазуйте разом з нею про те, що може статися в майбутньому. Або ж ви можете уявляти разом з дитиною ситуації, яких насправді не існує. Діти самі часто люблять фантазувати, і якщо у вас є маленька дитина, ви, ймовірно, вже говорите з нею про уявні речі. Тому, коли дитина розповідає вам подібні історії, проявіть терпіння і не зупиняйте її. Це, безсумнівно, принесе їй користь у майбутньому.

Як допомогти дітям впоратися з фрустрацією

16.04.2020

Як ви реагуєте в випадках, коли ваша дитина чимось засмучена і відчуває фрустрацію? Чи відчуваєте ви ті ж самі почуття?

Уявіть ситуацію: у дитини не виходить розв'язати домашнє завдання з математики. Ви 20 хвилин пояснюєте їй, як розв'язати задачу, а вона все одно каже: «У мене нічого не виходить». Чи засмутитесь ви в такому випадку?

Нові дослідження американських психологів пояснюють, як емоційний стан батьків впливає на емоційний стан дитини.

Група вчених з Каліфорнійського університету (США) провела експеримент, у якому взяли участь діти шкільного віку та їх батьки. Суть експерименту полягала в тому, що діти стикалися зі складним завданням. Дослідники встановили, що батьки, які зберігають спокій у таких ситуаціях, можуть допомогти дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

Для вимірювання емоційного стану дітей був використаний метод електрокардіографії. Це дозволило встановити, що діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. У результаті емоції батьків передаються дітям.

У ході експерименту кожна дитина разом з батьками заходила до кімнати, де їй пропонувалося вирішити складну головоломку. Батьки могли спостерігати за процесом, але не допомагати дитині. У другій частині експерименту учасникам давали п'ять додаткових хвилин на розв'язання головоломки, але тепер батьки могли допомагати дитині.

Дані електрокардіограми показали, що емоційний стан батьків впливав на емоційний стан дитини. Однак такий взаємозв'язок не працював в зворотному напрямку: емоції дитини не впливали на емоції батьків.

Дане дослідження змушує по-новому подивитися на особливості прояву емоцій у дітей і батьків. Описаний вище взаємозв'язок між емоціями батьків і дітей називають також емоційним співналаштуванням або взаємною регуляцією. На другому етапі експерименту він допомагав дитині долати негативні емоції і заспокоюватися.

З самого народження дитини на її здатність до саморегуляції впливає те, як батьки реагують у моменти, коли вона засмучена. Якщо дитина плаче, а батьки кажуть їй: «перестань плакати», «не звертай уваги» або «змирись», ймовірно, вона все одно буде відчувати негативні емоції. Якщо ви будете на неї кричати або змусите її піти до своєї кімнати і заспокоїтися, це не навчить її контролювати свої емоції. Швидше за все, емоційні реакції дитини в стресових ситуаціях будуть повторюватися і навіть посилюватися.

Якщо батьки беруть дитину на руки, коли вона плаче, вона заспокоюється. Обійми батьків і прояв співчуття з боку батьків допомагають дитині в цьому. Старших дітей можна навчити висловлювати свої почуття за допомогою слів. Якщо ж батьки ігнорують емоції дитини або карають її, коли вона засмучується, її реакція на стресові ситуації буде тільки посилюватися і частішати.

Коли дитина засмучена або плаче, перш за все, вам потрібно зберігати спокій. Зробіть кілька глибоких вдихів - це повинно допомогти. Коли ви спокійні, ви можете допомогти вашій дитині: вона підсвідомо переймає ваш емоційний стан і заспокоюється сама. Вона відчуває себе в безпеці.

Коли дитина стає дорослішою, ви можете навчити її відомим вам способам заспокоюватися: дихальним практикам, позитивному мисленню і словесному вираженню своїх емоцій.

Іноді батькам здається, що дитина воліє плакати, кричати і тупотіти ногами, а не пояснювати, що сталося. Найімовірніше, у дитини ще недостатньо розвинений словниковий запас, щоб висловити свої почуття словами. Такі випадки - прекрасний привід навчити дитину відповідним способам вираження емоцій. Коли дитина зможе розповісти, що вона відчуває і що викликало такі почуття, ви зможете навчити її вирішувати проблеми і спокійно приймати певні ситуації, навіть якщо вони не подобаються дитині. Чим більше часу ви приділите тому, щоб розвинути у неї ці навички, тим рідше у неї будуть траплятися спалахи негативних емоцій.

Коли дитина навчиться висловлювати свої потреби, вона зможе реагувати і на потреби оточуючих. Якщо ви завжди готові вислухати дитину, це ще не означає, що ви будете завжди їй поступатися або виконувати всі її забаганки. Але вона буде відчувати, що ви її приймаєте і завжди готові вислухати. Так ви легше зможете навчити її співчуття, розуміння оточуючих і інших корисних навичок.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам контролювати власні емоції:

1. Якщо ви чимось засмучені, зробіть кілька глибоких вдихів або порахуйте до десяти.

2. Звертайте увагу на будь-які сигнали, за допомогою яких дитина повідомляє про свої емоції. Це можуть бути тілесні сигнали, тон голосу або слова.

3. Спокійним тоном скажіть дитині, що ви помічаєте його почуття. Наприклад, скажіть їй: «Я бачу, що ти засмучений (сердишся, сумуєш тощо)».

4. Спробуйте зрозуміти, що засмутило вашу дитину. Якщо ви не знаєте цього напевно, запитаєте: «Що тебе засмутило?» Якщо дитина не хоче розповідати, ви можете припустити: «Мені здається, ти засмутився через те, що старший брат не поділився з тобою іграшкою. Я розумію, як це прикро».

5. Молодшій дитині ви можете сказати: «Мені шкода, що ти не зміг розв'язати задачу з математики». Потім ви можете переключити його увагу на завдання простіше: «Давай спробуємо розв'язати ще один приклад. Впевнена, що ти впораєшся з ним».

6. З дітьми старшого віку вам, можливо, доведеться проявити наполегливість. Скажіть дитині: «Я знаю, чому ти засмучений». Потім поясніть, чому його бажання нереальне.

7. У деяких випадках потрібно просто навчити дитину, як вирішити проблему.

8. Приділяйте час тому, щоб навчити дитину контролювати свої емоції якнайраніше.

Що відбувається в голові у вашої дитини?

Багато з нас бачили мультфільм «Головоломка». У ньому показана кімната управління дитячим мозком. Субособистості дитини працюють для того, щоб вона відчувала себе в безпеці і була щасливою. Сюжет мультфільму стає цікавим, коли Страх, Гнів, Радість, Відраза і Смуток починають боротися за контроль.

Наприклад, коли переважає Страх, дитина здригається. Коли головним є Гнів, дитина починає лаятися. Так ми розуміємо, що всі ці персонажі відображають емоційний досвід дитини.

Але така модель працює насправді. У мультфільмі досить точно показано, як працюють наші емоції. Також існують цілі напрямки психотерапії, які використовують подібні моделі. Наприклад, однією з ідей системної сімейної психотерапії є те, що всередині кожного з нас є кілька частин, або субособистостей, які взаємодіють одна з одною і визначають нашу поведінку.

Повернемося до мультфільму «Головоломка». Він багато в чому пояснює дитячу поведінку. Уявіть типову ситуацію: трирічна дитина просить у вас блакитну чашку, яка їй подобається. Коли ви даєте їй чашку, вона впадає в істерику. Якщо ви запитаєте її: «Чому?», вона відповість: «Тому, що ти дала мені блакитну чашку».

У багатьох із нас є подібні історії. Хтось згадає свого милого і ввічливого сина, який перетворюється на справжнього монстра, коли ви говорите йому вимкнути комп'ютер. Хтось згадає про дочку-старшокласницю, яка вчиться на «відмінно», але кожен день допізна гуляє з друзями. Це було б зовсім не характерно для неї...якби її психіка складалася всього лише з однієї частини.

РОЗУМІННЯ НАШИХ ВНУТРІШНІХ СУБОСОБИСТОСТЕЙ ДОПОМАГАЄ НАМ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ.

Не тільки наші діти можуть вести себе нехарактерно для самих себе. Батьки знають, що таке втратити самоконтроль і потім шкодувати про це. Вибачаючись за такі ситуації, ми говоримо: «Я був не в собі» і намагаємося в майбутньому краще контролювати себе, щоб такі ситуації більше не повторювалися. Ідея про те, що всередині нас є різні частини, які борються між собою, допомагає багато в чому зрозуміти нашу поведінку.

Відомий американський психолог Річард Шварц, який працював у руслі системної сімейної психотерапії, стверджує: намагаючись контролювати себе в складних ситуаціях, ми тільки підживлюємо наші субособистості.

Ось як Річард Шварц пояснює теорію субособистостей на прикладі батьківсько-дитячих відносин:

«Згадайте випадок, коли ви втратили самоконтроль, спілкуючись з дитиною. Можливо, ви ігнорували дитину в невластивій вам манері, можливо, розсердилися і присоромили її. Згадуючи цей випадок, ви шкодуєте, що вчинили саме так. Зверніть увагу спочатку на те, що зробила дитина, а потім на те, яку реакцію це викликало у вашому тілі. Нарешті, зверніть увагу, яка частина вашої психіки при цьому активізувалася. Тепер ви можете зрозуміти, з яких частин складається ваша психіка».

З ЯКИХ СУБОСОБИСТОСТЕЙ СКЛАДАЄТЬСЯ ПСИХІКА

Відповідно до теорії системної сімейної психотерапії, існує 3 типи субособистостей:

1. Менеджери - стежать за тим, щоб ми поводились таким чином, щоб відчувати якомога менше хворобливих відчуттів.

2. Вигнанці - зберігають наші сором, біль і травми, які ми пережили в дитинстві. Вигнанці хочуть, щоб їх почули і зцілили, тому вони використовують хворобливі емоції, щоб вийти на перший план. Як наслідок, менеджери докладають зусиль, щоб змусити їх замовкнути. Якщо менеджери не справляються, на допомогу приходять субособистості третього типу - пожежники.

3. Пожежники - використовують більш екстремальні методи, щоб уникнути хворобливих емоцій. Наприклад, ви можете накричати на кохану людину або «заїдати» свої емоції.

Вам може здатися, що така модель не може бути застосована до вас. Але давайте повернемось до нашого прикладу, коли ви втрачаєте самоконтроль, спілкуючись з дитиною.

Річард Шварц пояснює: «Коли ви сердитесь на дитину, одна субособистість може змусити вас накричати на неї, а інша - замовкнути і ігнорувати її, щоб не допустити негативних наслідків. Варіантів може бути багато. У всіх нас є три субособистості, і поведінка дитини може актуалізувати кожну з них. Ми можемо працювати з ними, щоб уникнути неадекватних реакцій в різних ситуаціях».

Шварц стверджує, що, якщо ми не будемо працювати з нашими субособистостями, ми будемо проектувати на своїх дітей свої емоційні травми. Однак усі батьки всіма силами хочуть цього уникнути. Єдиний спосіб вийти з цієї моделі - отримати доступ до центральної частини своєї особистості, яку Шварц називає самістю.

У КОЖНОГО З НАС Є САМІСТЬ

Шварц стверджує, що самість є у кожного з нас з народження. Це ядро нашої особистості, і в цій частині є все, що необхідне нам, щоб стати хорошими батьками. Коли людина взаємодіє з навколишнім світом зі своєї самості, проявляються її природні якості.

Шварц дає такий перелік цих якостей: спокій, ясність свідомості, співчуття, цікавість, впевненість, сміливість, креативність, емоційний зв'язок, терпіння, бачення перспективи, наполегливість і грайливість.

Таким чином, всі три субособистості працюють злагоджено, і це допомагає вам добре взаємодіяти з дитиною. Шварц стверджує: «Виховання дитини полягає не в тому, щоб навчити дитину того, чого вона не знає. Вам потрібно працювати з тим, що заважає дитині поводитися правильно. Якщо вам здається, що дитина вас ображає, ви можете надмірно реагувати на такі ситуації. Якщо поведінка дитини актуалізує вашу субособистість, якої ви боїтеся або ненавидите, ви теж будете надмірно реагувати. І такі ситуації будуть неодноразово повторюватися, поки дитина росте.

Кидаючи такий виклик вашим субособистостям, дитина показує вам, що вам потрібно в собі зцілити, а не соромитися або придушувати».

Як подолати суперництво між дітьми

Чи можуть двоє дітей жити під одним дахом і ніколи не змагатися один з одним? Більшість батьків підтвердять, що конфлікти - звичайне явище у сім'ях, де є двоє і більше дітей.

Спробуємо розібратися, чому виникає конкуренція між дітьми і як поводитися батькам, коли вони бачать, що діти сваряться між собою. Як правило, у братів і сестер є окремі потреби, які батьки повинні визнавати.

ЧОМУ ДІТИ ЗМАГАЮТЬСЯ МІЖ СОБОЮ?

Те, як батьки поводяться з дітьми, створює у них внутрішні установки, які залишаються з ними і в дорослому житті. Кожна дитина хоче, щоб її бачили, чули і зважали на неї окремо від братів і сестер. Вона хоче, щоб батьки сприймали її як окрему особистість і цінували її особливості. Наприклад, дитина може відчувати себе неповноцінною через те, що вона не така спортивна, як її брат. Якщо батьки при цьому виявляють до брата, який займається спортом, більший інтерес, ніж до неї самої, почуття її неповноцінності ще більше посилюється.

Між братами і сестрами дуже швидко виникає конкуренція. Оскільки дітям необхідні увага і любов батьків, вони починають конкурувати за їх схвалення. Якщо один з дітей постійно отримує увагу і визнання батьків, другий при цьому буде відчувати себе обділеним. Часто саме це і стає причиною для суперництва.

ЯК ПОДОЛАТИ СУПЕРНИЦТВО МІЖ ДІТЬМИ

· Враховуйте порядок народження дітей. Деякі батьки по-різному ставляться до своїх старших і молодших дітей. Прийнято вважати, що старша дитина більш відповідальна, і тому батьки дають їй більше свободи дій і менше лають за погану поведінку. Якщо молодша дитина відчуває, що її обмежують через те, що вона - молодша, у неї з'явиться почуття образи. Швидше за все, між братами або сестрами з'явиться суперництво.

· Слідкуйте за тим, щоб не навішувати на дітей ярлики. Якщо ви назвете одну дитину розумною, а іншу клоуном, це призведе до того, що друга дитина буде відчувати себе неповноцінною. Від цього зросте конкуренція між дітьми.

· Постарайтеся, щоб кожна дитина в родині відчула себе важливою. Нехай у вас ніколи не буде улюбленців. Дозвольте кожній дитині відчути, що її люблять. Цінуйте всі унікальні якості кожної дитини і говоріть їм про це. Обов'язково говоріть дітям, що у вас вистачить любові для кожного з них.

· Не втручайтесь у суперечки між дітьми. Не ставайте в них ні на чий бік і заохочуйте позитивні взаємини між дітьми. Перш за все визнайте, що у ваших дітей різні темпераменти, і допоможіть їм побачити кращі якості один одного. Поговоріть з дітьми про те, що їхні взаємини триватимуть все життя, тому їм варто навчитися поважати один одного.

· За необхідності станьте посередником у сварці між дітьми. Підкажіть їм, як можна вирішити проблему. Скажіть, що, якщо вони не знайдуть вирішення проблеми, їх обох чекає покарання. Така позиція позбавить вас від необхідності прийняти чиюсь сторону в суперечці, що могло б тільки посилити проблему.

· Поясніть дітям, що життя не завжди справедливе, а речі не завжди однозначні. Це допоможе дітям стати більш гнучкими.

· Дайте кожній дитині особистий простір. Добре, якщо у кожної дитини є свої іграшки і місце, де вона може самостійно пограти або відпочити. Приділяйте кожній дитині окремий час. Іноді дітям потрібен час, щоб побути наодинці, що сприяє розвитку індивідуальних якостей. Коли діти знову гратимуться разом, вони більше стануть цінувати особливості один одного.

· Спонукайте дітей піклуватися один про одного. Коли діти будуть відчувати прихильність один до одного, вони перестануть конфліктувати. Поясніть дітям, що кожен член сім'ї - це частина команди, і тому всі повинні діяти спільно.

· Знаходьте собі час для відпочинку. Спроби залагодити конфлікти між дітьми вимотують морально та емоційно. Якщо ви ніяк не можете впоратися з цією проблемою, проконсультуйтеся з сімейним психологом.

· Якщо суперництво між дітьми виходить з-під контролю, якщо діти завдають один одному фізичної шкоди або принижують один одного, варто звернутися до психолога.

Неуважні діти і дистанційне навчання

У період карантину діти змушені залишатися вдома і вчитися дистанційно. Батькам буває важко змусити дітей вчитися. Особливі труднощі відчувають батьки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або просто занадто непосидючих дітей. Їм тепер доводиться не тільки виконувати роботу по дому і проводити час з дитиною, а й допомагати їй у навчанні.

Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації і змушені поєднувати ролі домогосподарки, няні і вчителя для дитини, вам можуть допомогти наступні поради.

· Складіть щоденний розклад для дитини. Роздрукуйте його і повісьте так, щоб дитина постійно могла його бачити. Дайте дитині годинник, щоб вона могла стежити за часом. Це організує її і допоможе дотримуватися розкладу.

· Розклад має включати в себе перерви для фізичних вправ. Після таких перерв дитина краще концентрується на навчанні й менше відволікається.

· Зосередьтеся на виконанні навчальних завдань, а не на тому, щоб проводити за навчанням певну кількість часу. Поставте дитині мету: розв'язати всі приклади в параграфі або прочитати 10 сторінок книги. Не змушуйте дитину проводити за підручниками певну кількість часу. Коли ви поставите їй конкретну навчальну мету, вона буде більш мотивованою: якщо вона зробить все завдання швидше, вона зможе пограти або зайнятися чимось цікавим.

· Переконайтеся в тому, що дитина спить достатньо часу. Слідкуйте не тільки за тривалістю сну, але і контролюйте час, коли вона лягає спати і прокидається. Дитина повинна прокидатися в один і той же час - тоді ввечері вона буде втомлюватися і раніше лягати спати. Не варто змушувати дитину спати вдень - це порушить цикли її сну.

· Якщо ви привчите дитину прокидатися в один і той же час - вона не буде страждати від безсоння. Дитина не повинна нічим займатися, лежачи в ліжку перед сном (винятком може бути тільки читання). Ні в якому разі не можна дозволяти їй користуватися смартфоном у ліжку. Тримайте всі мобільні телефони та зарядні пристрої в іншій кімнаті.

· Якщо дитина погано поводиться, ви повинні встановити для неї швидкі і чіткі наслідки. Покарання має бути не надто суворим і недовгим: наприклад, ви можете заборонити дитині користуватися мобільним телефоном протягом години, максимум - до кінця дня.

· Переконайтеся, що у дитини є постійне місце для навчання. Виділіть їй стіл або парту. Дайте дитині все приладдя, необхідне їй для навчання. Це сформує у дитини корисну звичку. Якщо вона звикне вчити уроки в одному і тому ж місці, у неї виникне менше труднощів з навчанням, оскільки середовище буде для неї знайомим, її будуть оточувати одні й ті ж звуки. Це один з ключових принципів теорії навчання.

· Позитивне підкріплення добре допомагає мотивувати дитину. Якщо дитина самостійно виконує всі завдання, у якості винагороди можна купити їй іграшку, виділити більше часу на ігри або дати певні інші привілеї.

Виконувати роль вчителя для дитини під час карантину - непросте завдання. Дотримуйтесь зазначених рекомендацій - і ви зможете впоратися з нею якнайкраще.

Як працювати віддалено, якщо в будинку є діти

13.04.2020

Сьогодні через карантин багато батьків змушені працювати віддалено. У той же час діти теж змушені залишатися вдома. На карантині у них є більше вільного часу, ніж зазвичай. Діти можуть проводити цей час собі в задоволення, але батькам стає складно працювати, коли вони поруч.

Розглянемо кілька порад для тих батьків, які змушені працювати з дому і разом з цим наглядати за дітьми.

ЯК ПРОДУКТИВНО ПРАЦЮВАТИ З ДОМУ, ДОГЛЯДАЮЧИ ЗА ДІТЬМИ

1. Вставайте раніше.Найкраще вставати за кілька годин до того, як прокинеться дитина. Цей час ви можете використовувати для того, щоб спланувати свій робочий день або виконати будь-яку важливу роботу, не відволікаючись на дитину.

2. Дотримуйтеся розпорядку дня.Дистанційна робота не означає, що ви повинні відмовитися від звичного розпорядку дня. Дотримуйтеся того ж розпорядку, що і в звичайні робочі дні, коли ви ходите на роботу. Навіть якщо дитина перебуває поруч, налаштовуйте себе на робочий режим. Намагайтеся приділяти роботі стільки ж часу, скільки і в звичайні робочі дні.

3. Використовуйте для роботи час денного сну дитини.Робіть у цей час важливі дзвінки або виконуйте завдання, які вимагають високої концентрації. Якщо ваша дитина вже досить велика і не спить вдень, придумайте для неї якесь спокійне заняття. Запропонуйте їй почитати цікаву книгу або пограти в гру.

4. Проявляйте гнучкість.Іноді, незважаючи на всі ваші зусилля, дитина не лягає спати вдень і не хоче читати. У такому випадку вам необхідно проявити гнучкість і внести зміни у свій графік. Закінчите свою роботу, коли дитина засне вночі, або вранці, до її пробудження.

5. Попросіть допомоги.Іноді трапляються ситуації, коли ви не можете працювати і одночасно доглядати за дитиною. Ви можете попросити когось із родичів (наприклад, бабусю) посидіти з дитиною кілька годин або цілий день, залежно від того, наскільки ви завантажені по роботі.

6. Облаштуйте своє робоче місце.Можливо, вам зручно працювати, сидячи на дивані. Однак робота в комфортних умовах - не найкращий вихід, особливо, якщо поруч сидить ваша дитина і дивиться телевізор або грається. Обладнайте в будинку спеціальне робоче місце. Це допоможе вам не відволікатися під час роботи. Працюючи в спеціально облаштованому місці, ви не зіпсуєте поставу. Щоразу, коли ви будете закінчувати роботу і вставати з робочого місця після робочого дня, у вас буде відчуття завершеності.

7. Приділяйте увагу дитині.Працювати віддалено може бути складно. Якщо дитина хоче вашої уваги, вона буде відволікати вас від роботи, поки не отримає її. У вільні від роботи години проводьте час з дитиною і приділяйте їй увагу. Придумайте, чим її розважити. Головною перевагою віддаленої роботи є те, що ви можете працювати і в той же час знаходитися поряд з дитиною.

8. Придумуйте дитині цікаві заняття.Заохочуйте дитину самостійно грати в різні ігри, а також займатися чимось, що не вимагає вашої присутності. Ви можете привчити її до читання, малювання, розгадування головоломок, збирання пазлів або інших занять. У вас під рукою повинні бути речі, за допомогою яких можна буде зайняти дитину на довгий час.

9. Будьте готові до несподіванок.Коли дитина перебуває поруч, завжди може статися щось непередбачене, навіть якщо ви все добре спланували. Навчіть дитину невербальних сигналів, які будуть сигналізувати про те, що ви зайняті, і розмовляти або шуміти не можна. У робочий час ви можете, наприклад, повісити табличку на двері своєї кімнати, щоб дитина не заходила. Якщо у вас важливий дзвінок, вимкніть фоновий шум у налаштуваннях телефону.

10. Придумайте розпорядок дня для дитини.Коли дитина не ходить в дитячий садок або школу, її звичний розпорядок дня порушується. Тому на час карантину розпорядок дня повинні створити їй ви. Визначте час для прийому їжі, сну та інших занять. Це допоможе вам стежити за розпорядком і зайняти дитину протягом усього дня.

11. Під час карантину можна дозволити дитині більше використовувати електронні пристрої.Якщо вас чекає важливий дзвінок або термінове робоче завдання, дитині можна дозволити пограти в комп'ютерні ігри або подивитися телевізор. Ви можете відчувати провину через це, але ці заходи необхідні, щоб вчасно виконати роботу.

12. Поговоріть з дитиною.Поясніть їй ситуацію, що склалася. Якщо дитина досить велика, вона зрозуміє, що карантин змінив ваш розпорядок дня, і якої поведінки ви очікуєте від дитини, коли працюєте з дому.

13. Розділіть свої ролі.Коли ви працюєте віддалено, не змішуйте ролі мами і співробітниці. Приділяйте кожній ролі певний час, але розділяйте їх. В іншому випадку ви можете відчути, що не справляєтеся ні з вихованням дитини, ні з робочими завданнями. Коли ви працюєте, дитина не повинна перебувати поруч (найкраще - в іншій кімнаті). Коли ви закінчуєте роботу - залиште своє робоче місце і проводьте час з дитиною.

14. Заручіться підтримкою чоловіка.Якщо ви обидва працюєте віддалено, розкажіть чоловікові про свій розпорядок дня, щоб ви змогли діяти заодно. Розділіть домашні обов'язки і час, який ви будете проводити з дитиною. Нехай кожен з вас по черзі сидить з дитиною і робить ту чи іншу роботу по дому.

Крім того, ви можете скористатися наступними практичними порадами, які допоможуть вам краще спланувати свій день і працювати більш продуктивно.

15. Сплануйте час на перерви.Через кожні 2-3 години роботи плануйте 15-хвилинні перерви на каву. Також плануйте обідню перерву. Це зробить робочий процес не таким монотонним і дозволить вам відновитися. Не скорочуйте перерви. Наприклад, якщо ваша обідня перерва становить 45 хвилин, а у вас ще залишається час, пограйте з дитиною, перш ніж повернутися на робоче місце.

16. Переодягайтеся перед тим, як сісти за роботу.Одягайте одяг, у якому ви відчуєте себе на роботі. Складно сконцентруватися на робочих завданнях, коли ви працюєте в піжамі або домашньому одязі. У цьому плані одяг, у якому ви зазвичай ходите на роботу, може творити чудеса.

17. Підтримуйте зв'язок з колегами.Коли ви перебуваєте в офісі, ви постійно спілкуєтеся з колегами. Продовжуйте це робити і тоді, коли працюєте віддалено. Якщо ви працюєте в команді, обговорюйте з колегами поточні завдання і інформуйте їх про хід роботи. Використовуйте для цього месенджери або програми для проведення відеоконференцій (Скайп, Zoom тощо).

18. Не сидіть в чотирьох стінах.Під час карантину медики радять залишатися вдома та уникати місць скупчення людей. Однак ви можете відкрити вікна, щоб до кімнати потрапило більше сонячного світла і свіжого повітря. Ви також можете зробити невелику прогулянку в місці, де немає людей. Після повернення додому не забудьте помити руки.

19. Контролюйте час, який ви проводите за роботою по дому.Зрозуміло, необхідно утримувати будинок у порядку, але не варто витрачати на це весь свій час. Розподіляйте час на домашні обов'язки і роботу, інакше така багатозадачність не принесе ніяких результатів.

20. Підтримуйте баланс між роботою і відпочинком.Після закінчення робочого часу покиньте робоче місце. Навіть коли ви працюєте з дому, важливо підтримувати баланс між роботою та особистим життям. Крім того, коли ви сплануєте робочі завдання на наступний день і залишите робоче місце, у вас буде відчуття продуктивного дня.

21. Після роботи дотримуйтесь свого звичайного розпорядку дня.Раніше дорога від офісу до будинку займала певний час. У цей час ви можете почитати, послухати музику, приготувати вечерю або зайнятися чимось іще. Винагородіть себе в кінці робочого дня приємним заняттям.

22. Дозвольте собі трохи розслабитися.Не сваріть себе за те, що під час роботи вам доводиться відволікатися на дитину або ще якісь домашні справи. Згадайте: працюючи в офісі, ви теж можете на щось відволіктися. Не хвилюйтесь через це і продовжуйте свою роботу.

23. Приступаючи до роботи, переконайтеся, що у вас під рукою є всі необхідні технічні засоби.Якщо ви працюєте віддалено, вам може знадобитися ноутбук, зарядний пристрій, миша, телефон тощо. Переконайтеся, що на ноутбуці встановлено всі необхідні програми для роботи і відеоконференцій з колегами. Перевірте, чи працює Інтернет.

Дистанційна робота може виявитися непростою справою, якщо поруч з вами постійно перебуває дитина. Вам здається, що у вас абсолютно немає особистих кордонів. Однак робота з дому стане продуктивною, якщо ви можете планувати свій день, проявляєте гнучкість і готові до непередбачених ситуацій. Дотримуйтеся рекомендацій, зазначених вище - і ви зможете працювати віддалено і доглядати за дитиною.

РОЗВИТОК УВАГИ ТА ПРОСТОРОВОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ 3-6 РОКІВ

Танграм своїми руками

Це східна головоломка, мета якої скласти частини один з одним таким чином, щоб вийшла якась складна фігура (людина, тварина тощо). Обов'язково повинні бути використані всі 7 фігур танграма, їх можна перевертати як завгодно. Фігури повинні примикати один до одного і не перекриватися (тобто накладатися один на одного).Танграм розвиває такі навички і якості: Логічне мислення.Посидючість.Уява.Комбінаторському здатності.Уважність.Розуміння кольору, форми, величини.Цю головоломку можна зробити самостійно!Вся головоломка - це квадрат, який складається з 7 плоских фігур, які утворюються при розрізанні квадрата певним чином.Ось назви цих фігур:2 великих трикутника.1 середній трикутник.2 маленьких трикутника.1 квадрат.1 паралелограм.Розріжте будь-який матеріал (картон, фанеру, тканину) по схемі одного або різного кольорів і вперед - виконувати схеми або будувати свої.

Поради батькам від вихователів дитячих садків

09.04.2020

Олена, мати трирічної Соні, розповідає: «Я хвилююсь, що у моєї дочки роздвоєння особистості. У дитячому садку вона прибирає за собою іграшки, сама взувається і проявляє самостійність. Удома ж вона завжди вередує, коли я прошу її прибрати іграшки у своїй кімнаті. Останнім часом вона навіть вимагає, щоб я годувала її з ложечки. Напевно, вихователька в дитячому садку знає, як привчити її до самостійності, а я - ні».

Багато батьків іноді замислюються: чому дитина поводиться краще скрізь, тільки не вдома?» Відповідь проста: дитина перевіряє ваші особисті кордони, тому що вірить, що ви будете любити її, незважаючи ні на що. Але разом з тим ви можете використовувати методи, які використовують вихователі дитячих садків, щоб виховати дитину.

ЗАОХОЧЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ

У віці 3-4 років діти ще потребують допомоги батьків. Однак експерти стверджують, що діти можуть бути більш самостійними, ніж ми думаємо. Є кілька способів заохотити самостійність дитини.

1. Чекайте більшого.Більшість людей схильні прагнути до того, щоб виправдовувати очікування оточуючих. Ми очікуємо від дітей дошкільного віку, що вони будуть прибирати за собою посуд після їжі і прибирати за собою одяг. І вони це роблять. Підвищуйте свої очікування - і дитина, швидше за все, постарається їм відповідати.

2. Не робіть за дитину те, що вона може зробити самостійно.Зробити щось за дитину може бути простіше і швидше, але це не допоможе зробити її більш самостійною. Апелюйте до її почуття гордості. Коли їй потрібно зробити щось, наприклад, взутися, запитайте її: «Ти хочеш, щоб я допомогла тобі, чи ти зробиш це самостійно?» Такі слова мають чарівну властивість: діти завжди хочуть робити все самі.

3. Не переробляйте після дитини те, що вона зробила.Якщо дитина неакуратно застелила ліжко, не поправляйте за нею. Якщо вона сама одягнулась в дитячий садок, але одягнула речі, які не поєднуються між собою, похваліть її за оригінальний стиль в одязі. Без крайньої необхідності не переробляйте те, що зробила дитина. Вона помітить це, і це її демотивує.

4. Дозвольте дитині вирішувати прості проблеми.Якщо ви бачите, як дитина намагається зібрати конструктор або дістати з полиці книгу, не поспішайте кидатися на допомогу. Якщо дитині в цей момент не загрожує небезпека і якщо ви не поспішаєте, дайте їй час вирішити проблему самостійно. Це буде формувати її характер. У батьків часто виникає спокуса зробити все ідеально, але так вони не дають шансу дитині самій досягти успіху.

5. Призначте дитині домашні обов'язки.Якщо ви будете давати їй прості завдання, це зміцнить її впевненість у собі і почуття компетентності. Дитина, яка може полити кімнатні квіти або зняти білизну з сушарки, ймовірно, повірить, що впорається і з більш складними завданнями, наприклад, зможе самостійно одягатися або мити посуд. Переконайтеся, що завдання, яке ви даєте дитині, їй під силу. Також давайте дитині дійсно потрібну роботу, а не просто щось, щоб її зайняти. Навіть дошкільнята можуть побачити різницю. Ваша мета - дати дитині відчути себе компетентною і здатною приносити користь.

У будь-якому дитячому садку ви можете побачити, як діти спокійно сидять, слухають вихователя і виконують завдання. Як вихователі цього домагаються? Як можна співпрацювати з дітьми 4-річного віку? Скажемо відразу: секретної формули не існує, але вихователі дають певні поради з цього приводу.

6. Похвала - ключ до співпраці, особливо у випадках, якщо дитина спочатку не має наміру співпрацювати.Хваліть її за прояви доброї поведінки. Діти схильні повторювати поведінку, на яку звертають увагу.

7. Встановіть дитині чіткий розпорядок дня.Діти добре поводяться в садку, тому що знають, чого від них очікують. По суті, діти день у день проводять по одному і тому ж розпорядку. Тому вони швидко вчаться тому, що повинні робити, і через деякий час вже не потребують нагадування. Зрозуміло, встановлювати такий же розпорядок і вдома не потрібно. Але чим послідовнішим буде розпорядок вдома, тим краще дитина зможе розвиватися.

Визначте послідовність дій і дотримуйтеся її. Наприклад, перед сніданком дитина повинна одягнутися. Коли вона приходить з вулиці, вона повинна помити руки. Ви читаєте їй казку на ніч тільки тоді, коли вона переодягнеться в піжаму і ляже в ліжко. Дотримання таких правил з часом увійде для неї в звичку.

8. Грайтеся з дитиною.Якщо дитина відмовляється щось робити, постарайтеся перетворити це у гру. Це хороший спосіб, про який батьки часто забувають. Наприклад, якщо дитина перед виходом з дому відмовляється взуватися, ви можете пограти з нею в магазин взуття. Уявіть, що вона покупець, а ви продавець, і запропонуйте їй приміряти пару взуття. Як правило, дітям подобаються подібні ігри, і вони легше роблять те, чого ви від них хочете.

9. Попереджайте дитину про зміни.Якщо дитина відчуває напади роздратування щоразу, коли ви говорите їй про те, що час вимикати телевізор, закінчувати гру або виходити з дому - можливо, ви попередили її занадто пізно. У дитячому садку дитина більш спокійна, тому що заздалегідь знає розпорядок.

Якщо вам потрібно вийти з дому о 8.30, попередьте дитину о 8.15, що вона може пограти ще 5 хвилин, а потім вона повинна закінчити гру і прибрати свої іграшки. Встановіть таймер, щоб дитина знала, коли її час вийшов.

10. Заохочуйте дитину розумно.Якщо дитина виконує свої обов'язки тільки для того, щоб отримати винагороду, вона не зрозуміє, що повинна прибирати за собою іграшки тому, що всі члени сім'ї повинні виконувати свої обов'язки. Пропонуйте дитині винагороду за те, що вона вчиться чомусь новому (наприклад, ходити на горщик), але не за повсякденні справи (наприклад, коли вона одягається або чистить зуби).

11. Давайте дитині вибір.Якщо трирічна дитина відмовляється обідати за загальним столом, ви можете запропонувати їй два варіанти: залишитися за столом і в кінці обіду отримати десерт або встати з-за столу і залишитися без частування. Спочатку дитина може вибрати неправильний варіант, але в підсумку вона змінить своє рішення, тому що побачить, що таке рішення не дозволяє їй отримати бажане. Якщо ви хочете, щоб дитина вчинила певним чином, давайте дитині два варіанти на вибір, один з яких буде менш привабливим для неї.

12. Ніяких «якщо».Розмовляючи з дитиною, використовуйте фрази, які передбачають співпрацю. Якщо ви говорите: «Якщо ти прибереш за собою іграшки, ми підемо в парк», можливо, вона не захоче їх прибирати. Замість цього скажіть: «Коли ти прибереш іграшки, ми підемо в парк».

13. Дозволяйте дитині грати.Вихователі кажуть, що у сучасних дітей гірше розвинена уява, ніж 10-20 років тому. Це відбувається тому, що сьогодні діти більшість часу знаходяться під наглядом дорослих і не мають можливості грати в ігри на уяву. Дозволяйте дитині більше гратися самостійно. Від вас не потрібно цілодобово розважати дитину. Нехай їй стане трохи нудно. Але переконайтеся, що у неї є під рукою все необхідне для малювання, ліплення та інших подібних занять.

14. Використовуйте музику.Музика допоможе зробити повсякденні заняття більш цікавими для дитини. Наприклад, якщо дитина довго одягається, ви можете сказати їй: «Цікаво, чи зможеш ти одягнутися, поки грає пісня?»

15. Заохочуйте командну роботу.Якщо ваші діти не можуть поділити між собою іграшку, встановіть таймер на 5 хвилин. Скажіть одній дитині, що вона може грати до того часу, коли почує сигнал. Тоді потрібно передати іграшку іншій дитині.

16. Дозволяйте дитині самостійно справлятися з дрібними сварками.Замість того щоб самим втручатися в сварки дітей, дозвольте їм самим вирішувати їх (зрозуміло, якщо вони не б'ються). Ви не завжди зможете бути поруч, щоб захищати свою дитину.

ЕФЕКТИВНЕ ДИСЦИПЛІНУВАННЯ

Дивно, але практично всі батьки ставлять своїх дітей в куток або залишають їх в кімнаті в якості покарання. І ніхто з вихователів не робить цього в дитячих садах. Як же вихователі радять привчати дітей до дисципліни?

17. Перемикайте увагу дитини.Якщо ваша дитина стрибає на дивані або відбирає іграшки у своєї сестри, відволічіть її. Запитайте, чи не хоче вона намалювати малюнок або почитати разом з вами книгу.

18. Запобігайте істерикам дитини, коли ви йдете з дому.Якщо дитина нервує, коли вас немає поруч, дайте їй якийсь предмет, який буде нагадувати їй про вас. Дайте їй свою фотографію або просто виріжте з паперу сердечко і покладіть їй в кишеню. Цей предмет допоможе їй заспокоїтися і не допустить істерики.

19. Мотивуйте дитину виправляти свої помилки.Якщо ви побачите, що дитина забруднила фарбою стіни, попросіть її змити фарбу. Якщо вона зруйнувала вежу з кубиків, яку побудувала молодша сестра, запропонуйте їй побудувати вежу заново.

20. Якщо вам потрібно закликати дитину до дисципліни, не відкладайте.Якщо дитина погано себе веде, вам слід відразу ж зробити їй зауваження. Іноді батьки говорять дитині: «Почекай, ось повернемося додому...» Але до того моменту, коли ви повернетеся додому, дитина вже забуде про цей інцидент. Якщо ви в якості покарання за істерику, яка сталася в четвер, відміняєте суботній похід в зоопарк, це не допоможе запобігти істерикам дитини в майбутньому. Це здасться їй випадковим і незаслуженим покаранням.

Короновірус: як говорити з дітьми

06.04.2020

Інформаційне поле перевантажено новинами і зведеннями про новий вірус. КОРОНОВІРУС, ПАНДЕМІЯ, ЕПІДЕМІЯ, ВАКЦИНА - набір нових слів для дітей, які вони чують від дорослих або з новин, але не можуть зрозуміти. При цьому діти відчувають атмосферу напруги, неспокою і тривоги.

Діти обмінюються міркуваннями про хвороби між собою, будують припущення, передають те, що чують так, як самі це розуміють - і так народжуються міфи навколо того, що відбувається.

Щоб не допустити необгрунтованого страху дитини і не залишити її наодинці зі своїми здогадками, поговоріть з дитиною і самі надайте їй вичерпну інформацію.

У розмові з дитиною варто не забувати про наступні правила:

Говоріть з дитиною на рівні її віку, не потрібно використовувати незрозумілі для неї терміни і приводити статистику хворих в різних країнах.

Якщо ви самі налякані, ви не зможете заспокоїти дитину. Діти дуже чутливі до емоційного стану своїх батьків, тому перш за все необхідно опрацювати власну тривогу. Напружена і стресова ситуація в родині впливає на психологічний стан дитини.

Для початку з'ясуйте, що вона уже знає про коронавірус, які у неї є уявлення про цю хворобу і про її поширення. Якщо дитина вже налякана, не варто знецінювати її почуття і говорити, що нічого страшного не відбувається. Слід проговорити, що небезпека є, але вона перебільшена. Розкажіть, що таке вірус, які вони бувають, як передаються. Згадайте, що подібне вже не раз відбувалося в нашій історії, і це закінчувалося. Наведіть дитині старшого віку ці приклади, можна разом вивчити історію таких подій. Обговоріть запобіжні заходи, яких правил варто дотримуватися, щоб убезпечити себе та інших людей. Не залякуйте дитину і намагайтеся не фарбувати емоційно будь-які факти, поясніть, що профілактика може допомогти вберегти себе.

Промовляючи правила, можна зробити з них ритуали. Наприклад, мити руки, приспівуючи вашу улюблену пісню, писати один одному смс-нагадування про дезінфекцію рук за допомогою смайла, надягаючи маски, «перетворюватися» з дитиною в ніндзю. Перетворюючи такі дії в ігрові ситуації, ви знижуєте тривогу дитини, а також вписуєте ці необхідні зараз запобіжні заходи як щось буденне, що не викликає асоціації з хворобою і панікою.

Для зовсім маленьких дітей в інтернеті вже є ілюстрації, які розкажуть діткам на доступному для них рівні, як можна заразитися і які заходи необхідно вживати, як бути обережними.

Пам'ятайте, що в першу чергу, вам необхідно бути в ресурсному стані самому і не піддаватися паніці.

Користь домашніх обов'язків для дітей

Виконання домашніх обов'язків розвиває у дітей багато навичок, необхідних для успішного дорослого життя. Молодші діти, виконуючи прості завдання (наприклад, складаючи одяг або заправляючи ліжко), розвивають координацію і навички моторики. Виконання домашніх обов'язків також підвищує здатність дитини слідувати інструкціям, а ще планувати і організовувати справи. Діти також вчаться керувати своїм часом.

У результаті дослідження, присвяченого звичкам навчання дітей, було встановлено, що у дітей, які регулярно виконували домашні обов'язки, успішність була вищою, ніж у їхніх однолітків.

Домашні обов'язки також допомагають дітям розвинути в собі почуття відповідальності. Вони не тільки вчаться виконувати роботу самостійно (що робить їх більш самостійними), їм прищеплюється почуття відповідальності за спільну справу і благополуччя всієї родини. Якщо дитина виконує поставлені перед нею завдання, вона розвиває почуття власної гідності і усвідомлює свій внесок у життя сім'ї.

Коли всю домашню роботу виконують батьки, дитина може відчувати себе залежною від них. Згодом вона починає чекати, що батьки будуть робити для неї все, що вона захоче.

Уміння подбати про себе і виконувати просту домашню роботу допомагає дітям стати більш самостійними. Так вони будуть краще готові до свободи, яка прийде, коли вони стануть старшими. Однак важливо розрізняти домашню роботу й елементарне вміння подбати про себе. Деякі діти вважають, що, якщо вони заправляють за собою ліжко і прибирають іграшки, або навіть чистять зуби, то вони вже виконують домашні обов'язки.

Проблему поглиблює одержимість дітей комп'ютерами і смартфонами. Вони ненавидять будь-які справи, які можуть на кілька хвилин відірвати їх від екрану. Дотримуйтеся правила: на першому місці завжди повинні бути заняття, пов'язані з доглядом за собою, виконанням домашніх обов'язків, доглядом за домашніми вихованцями і допомогою сім'ї. Якщо після цього у дитини залишається час, вона може використовувати його на розваги.

Серед батьків немає однозначної думки з приводу того, чи варто платити дитині за виконання домашніх обов'язків. Дитячі психологи стверджують, що діти повинні виконувати домашню роботу з тієї ж причини, що і дорослі - просто тому, що ця робота повинна бути виконана, а не тому, що за неї можна отримати винагороду. Якщо батьки вважають нормальним давати дитині кишенькові гроші, то це потрібно робити не за виконану роботу, а для того, щоб навчити розпоряджатися грошима. Дитина може зрозуміти цінність грошей, вартість різних речей, навчитися плануванню бюджету тощо.

Однак замість грошей за виконану домашню роботу діти повинні отримувати похвалу і подяку. Так вони повинні відчути гордість від того, що вони здатні виконувати роботу, свою самостійність і внесок в благополуччя сім'ї. Хвалити дитину потрібно після виконання роботи, часом можна обійтися короткими фразами: «Спасибі» або «Я пишаюся тобою». Постійна похвала позбавляє дитину ініціативи та особистої відповідальності за справу.

Іноді потрібно пояснити, за що саме ви хвалите дитину: «Мені подобається, що ти склав іграшки на свої місця», «Я пишаюся тим, що ти виконав роботу без нагадування», «У тебе вийшло акуратно заправити ліжко» тощо.

Найкраще давати дитині домашні обов'язки з раннього віку. З дошкільнятами можна робити це в ігровій формі: наприклад, запропонуйте дитині уявити себе татом чи мамою. Найменшим, можливо, буде потрібен певний час, щоб поспостерігати або потренуватися. Хвалити дитину потрібно за зусилля, які вона докладає, а не за якість виконаної роботи. Це стосується і дітей старшого віку, які освоюють нові обов'язки.

Для старших дітей і підлітків потрібен інший підхід, щоб привчити їх до відповідальності. Наприклад, можна провести сімейні збори. Заохочуйте дитину висловлювати свої пропозиції. Запитуйте її думку. Складіть список обов'язків для всіх членів сім'ї (і для дітей, і для батьків). Це послужить нагадуванням кожному, а також продемонструє, що внесок кожного в благополуччя сім'ї важливий. Коли дитина побачить, як багато всього батьки роблять вдома до і після роботи, це може стати для неї причиною задуматися.

Після того як ви затвердите план, використовуйте похвалу, коли дитина виконує свої обов'язки. Нагадуйте їй, якщо вона забуває їх виконувати. Іноді нагадувати доводиться кілька разів. До закінчення роботи дитина не повинна мати доступу до електронних пристроїв.

Знову ж таки, потрібно мотивувати дитину докладати зусилля. У цьому вам можуть допомогти два правила. Перше: коли дитина виконає роботу, вона може користуватися смартфоном і комп'ютером. Друге: дитина не повинна сидіти за комп'ютером або смартфоном весь свій вільний час. Час за екраном потрібно обмежити. Щоб дитина виконувала ці правила, не потрібно кричати на неї або її ображати. Зберігайте спокій і будьте послідовні.

І ще: ніколи не слід давати дитині домашню роботу в якості покарання за погану поведінку.

Зрештою, домашні обов'язки повинні відповідати віку і рівню розвитку дитини. Дітям 2-3 років можна доручити прибирати за собою іграшки, складати одяг в кошик для прання, наповнювати миску кішки або собаки кормом. Діти 3-5 років можуть допомагати прибирати зі столу, поливати квіти, витирати пил. Діти молодшого шкільного віку (6-9 років) можуть підмітати підлогу або прибирати ліжко. Діти у віці 10-13 років можуть готувати їжу або виносити сміття. Діти від 14 років можуть розморожувати холодильник або прасувати одяг.

Ніколи не пізно допомогти дитині навчитися бути самостійною і відповідальною. У майбутньому вона тільки подякує вам за навички і якості, які ви їй прищепили. Вони дійсно важливі для щасливого й успішного життя.

Чому стилі виховання батьків відрізняються?

09.04.2020

Стосунки між батьками й дитиною мають вагомий вплив на розвиток дітей. Правильний підхід до виховання здатний позитивно впливати на дитячу самооцінку, успішність у школі, розвиток пізнавальних навичок і поведінку.

НАСКІЛЬКИ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Батьки відрізняються тим, як вони реагують на сигнали дітей і контролюють свою поведінку. Якісне виховання, для якого характерне м'яке ставлення до дитини, розвиток її пізнавальних навичок і помірний контроль, забезпечує дитині безпеку і умови для розвитку. Дійсно, багато навичок, які діти набувають в ранньому віці, залежать від якості їх взаємодії з батьками.

Наприклад, батьки відіграють важливу роль у розвитку мовних навичок, здатності вирішувати проблеми, а також соціально-емоційних навичок (наприклад, емоційної регуляції, реакції на стрес і самооцінки).

Крім того, батьки впливають на формування позитивних моделей поведінки і корекцію негативних. Якість виховання, яке дитина отримує в перші роки життя, впливає на три ключові чинники, що визначають їх успішність у школі. Йдеться про когнітивний потенціал дитини, розвиток соціальних навичок і моделі поведінки.

Навички виховання можуть формуватися з досвідом або передаватися з покоління в покоління. Тому батькам важливо постійно докладати зусиль для того, щоб розвивати свої навички виховання.

Чому стилі виховання батьків відрізняються між собою?

Підхід до виховання, який обирають батьки, залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До них відносяться:

· характеристики дітей;

· характеристики батьків;

· широкий соціальний і культурний контекст, у якому живе сім'я.

Характеристики дітей і батьків

Чуйність батьків у процесі виховання зазвичай призводить до формування позитивних емоцій у дітей. І навпаки, дефіцит підтримки батьків призводить до того, що діти стають дратівливими або агресивними. Зокрема, непослідовність батьків у діях, їх жорсткість і дратівливість, відсутність контролю і недостатня взаємодія з дитиною призводять до виникнення проблем в її поведінці.

Однак важливо також розуміти, що батьки по-різному реагують на поведінку і темперамент дитини. На манеру їх виховання впливає те, як вони інтерпретують поведінку своєї дитини, які очікування мають з приводу її здібностей. Також багато у вихованні залежить від особливостей психіки самих батьків.

Батьки, які здатні зрозуміти причини страждань дитини і впевнені в своїй здатності її виховати, як правило, виявляють більше турботи і підтримки.

Навпаки, батьки, які вважають, що дитина маніпулює ними, у важких ситуаціях схильні використовувати неефективні методи, проявляючи ворожість або потураючи дитині. Так само батьки, які не мають чітких переконань або погано розуміють особливості розвитку дитини, як правило, менш чутливі до її сигналів.

Зрештою, на манеру виховання сильно впливають особливості психіки батьків. Наприклад, батьки, які відчувають тривожність, схильні опікувати і надмірно захищати дитину. Для когнітивного, соціального та емоційного розвитку дітей молодшого віку важливо навчити їх адаптуватися до зовнішніх змін. Тому зайвий захист дитини може бути спробою батьків вберегти її від почуття неспокою і тривоги.

Соціокультурний контекст

Методи виховання також багато в чому залежать від соціокультурного контексту. Хоча загальноприйнятою нормою вважається демократичний стиль виховання, у якому зберігається баланс контролю і свободи дій дитини, він переважає не у всіх культурах і соціальних шарах. Більш того, він не завжди є оптимальним. Наприклад, у соціально неблагополучних регіонах у вихованні дітей корисніше застосовувати авторитарний стиль виховання з високим рівнем контролю і низьким рівнем свободи дитини. Авторитарний стиль, таким чином, знижує ризик небезпечної поведінки дитини.

Одинадцять видів ігор для розвитку дитини

Діти люблять гратися. І, якщо вам здається, що гра потрібна їм просто для розваги - це не так. Гра має дуже важливе значення в зростанні й розвитку дитини. Саме завдяки їй діти розвивають почуття власного «я», спілкуються з однолітками, вчаться взаємодіяти з іншими людьми і ділитися важливою інформацією.

Як і будь-яка інша діяльність, що пов'язана з розвитком, гра - це складна діяльність. Вона може складатися з декількох етапів. Існують різні види ігор.

Розглянемо 11 видів ігор, які впливають на розвиток дитини. Але спочатку нам слід розібратися, що таке гра і чому вона важлива для розвитку дитини.

Що таке гра?

Говорячи просто, гру можна визначити як добровільну діяльність, спрямовану на отримання задоволення. Гра дуже впливає на розвиток дітей, тому що розвиває у них самосвідомість і вчить вирішувати соціальні проблеми. Гра допомагає дитині розслабитися і налагодити спілкування з однолітками.

Також прийнято вважати, що гра допомагає дітям освоїти моторні навички (такі як, наприклад, вміння утримувати баланс) і концентрацію. Це допомагає дітям у навчанні в школі.

Чому гра важлива для розвитку дитини?

Психологи виділяють три основні мети ігрової діяльності:

· гра - ключовий елемент навчання дітей. За допомогою гри діти наслідують дорослих і опановують нові навички;

· гра дозволяє дитині відчути прихильність до однолітків і батьків;

· гра допомагає дитині подолати емоційний стрес.

Все це свідчить про те, наскільки дитині важливо гратися щодня. Тому в дитячих садках для гри відведено так багато часу.

Види ігор, що важливі для розвитку немовлят і дошкільнят

Будь-яка гра - безцільне перекидання м'яча один одному або рольові костюмовані ігри - залучає увагу дитини, розвиває її творчий потенціал і уяву. Розглянемо 11 видів ігор, що сприяють розвитку дитини.

1. ВІЛЬНА ГРА

Вільна гра відбувається, наприклад, коли немовля робить хаотичні рухи руками і ногами. З боку це здається випадковими рухами, але це, безперечно, є однією з форм гри. Її часто можна спостерігати у новонароджених і немовлят.

Переваги:

· дитина пробує робити рухи й інтуїтивно дізнається про емоційне збудження;

· вільна гра створює основу для ігрової діяльності в майбутньому.

Приклади:

· хаотичні рухи рук і ніг;

· дитина, як здається, нічого не робить.

2. ПАРАЛЕЛЬНА ГРА

Паралельна гра, як правило, спостерігається у дітей у віці від 1 до 2 років, коли вони граються разом, але мало взаємодіють один з одним. З боку здається, що діти граються кожен сам по собі, не намагаючись привернути увагу інших. Під час паралельної гри дитина може спостерігати за іншими дітьми і вносити на основі цього зміни у свою гру. Але вона не буде намагатися будь-яким чином впливати на своїх однолітків.

Переваги:

· паралельна гра вчить дитину взаємодіяти з однолітками;

· паралельна гра вчить дитину тому, що їй належить, а що - ні;

· паралельна гра вчить дитину рольових ігор.

Приклади:

· випадки, коли дитина ділиться з кимось своїми іграшками;

· рольові та костюмовані гри;

· будівництво замку в пісочниці, у якій граються також інші діти.

3. АСОЦІАТИВНА ГРА

Асоціативна гра полягає в тому, що діти починають більше цікавитися однолітками і менше уваги приділяти іграшкам. Коли діти взаємодіють один з одним, з боку здається, що в їхній грі немає правил, структури і кінцевої мети. Цей вид гри найчастіше спостерігається у дітей у віці 3-4 років.

Переваги:

· асоціативна гра допомагає дітям соціалізуватися і спілкуватися з однолітками;

· вчить дітей правил спілкування;

· завдяки асоціативній грі діти вчаться ділитися;

· діти розвивають мовні навички;

· діти вчаться вирішувати проблеми і співпрацювати один з одним.

Приклади:

· гра декількох дітей одними і тими ж іграшками;

· обмін іграшками;

· активне спілкування дітей між собою.

4. ОДИНОЧНА (НЕЗАЛЕЖНА) ГРА

Одиночна гра зазвичай спостерігається у дітей у віці 3-4 років. Під час такої гри дитина захоплена іграшками, вона їх піднімає і розглядає. Вона не цікавиться однолітками, які знаходяться поруч. Одиночна гра важлива для дітей, які ще не освоїли необхідні фізичні або соціальні навички і можуть соромитися підійти до однолітків.

Переваги:

· дитина вчиться бути самостійною;

· дитина приймає самостійні рішення;

· дитина розвиває впевненість, взаємодіючи з однолітками;

· одиночна гра розвиває уяву і креативність дитини;

· дитина самостійно отримує нові знання про навколишній світ;

· дитина вчиться розслаблятися і думати.

Приклади:

· розігрування уявних подій;

· малювання.

5. УЯВНА ГРА

Під час уявної гри діти уявляють різні ситуації і себе в певній ролі, а потім розігрують уявні сценарії. Цей вид гри спонукає дитину розігрувати різні емоції.

Переваги:

· уявні ігри розвивають інтерес дитини до навколишнього світу;

· гра розвиває уяву і творчість дитини;

· розвиває навички вирішення проблем;

· розвиває мовні навички;

· заохочує співчуття до оточуючих.

Приклади:

· рольові ігри;

· розмови з ляльками;

· прояви турботи і прихильності до м'яких іграшок.

6. ГРА НА СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Діти беруть участь у грі в якості глядача. Вони спостерігають за іграми інших дітей, але не беруть в них активної участі. Такі ігри найчастіше спостерігаються у дітей дошкільного віку, які навчаються, спостерігаючи.

Переваги:

· спостерігаючи за іншими, дитина вчиться;

· слухаючи і вивчаючи гру однолітків, дитина розвиває мовні навички.

Приклад:

· випадки, коли дитина проявляє жвавий інтерес до гри інших дітей, але сама не бере в ній участі.

7. ГРА-ЗМАГАННЯ

Це організована гра з чіткими правилами і умовами перемоги і програшу. Футбол і всілякі дворові і настільні ігри - це приклади ігор-змагань.

Переваги:

· дитина вчиться грати за правилами;

· дитина вчиться чекати своєї черги;

· дитина вчиться працювати в команді.

Приклади:

· настільні ігри;

· ігри на вулиці: футбол, настільний теніс, бадмінтон тощо.

8. ГРА НА СПІВПРАЦЮ

У міру зростання діти розвивають свої соціальні навички. У кінцевому рахунку вони вчаться співпрацювати, взаємодіяти і гратися разом. У грі на співпрацю діти разом виконують командну роботу для досягнення спільної мети.

Переваги:

· дитина вчиться ділитися і розуміти однолітків;

· дитина розвиває комунікативні навички;

· починає розуміти цінність командної роботи;

· вчиться самовиражатися;

· підвищує впевненість у собі.

Приклад:

· діти разом будують замок з піску.

9. СИМВОЛІЧНА ГРА

Діти використовують різні предмети для виконання дій. Гра на музичних інструментах, малювання, розфарбовування і спів - все це форми символічної гри.

Переваги:

· дитина самовиражається;

· дитина досліджує нові ідеї;

· дитина експериментує і вчиться виражати емоції.

Приклад:

· малювання;

· спів;

· гра на музичних інструментах.

10. ФІЗИЧНА ГРА

Це вид гри, який передбачає фізичну активність.

Переваги:

· заохочує фізичну активність дитини;

· розвиває велику і дрібну моторику.

Приклади:

· катання на велосипеді;

· хованки;

· ігри з м'ячем.

11. КОНСТРУКТИВНА ГРА

Сюди входять будь-які види ігор, які передбачають конструювання або збирання чогось.

Переваги:

· гра мотивує дитину зосередитися на досягненні мети;

· вчить планування і співпраці;

· вчить наполегливості;

· розвиває адаптивність до нових умов.

Приклади:

· будування з кубиків;

· побудова замку з піску.

Гра вкрай важлива для зростання і розвитку дітей, тому батьки не повинні заважати своїй дитині гратися. По можливості батьки повинні якомога частіше гратися з дитиною - це зміцнює емоційний зв'язок. Коли маленькі діти граються з іграшками, спостерігайте за ними, щоб уникнути нещасних випадків.

Переконайтеся, що дитина має можливість гратися і спілкуватися з однолітками. Ходіть разом з нею в парк або на дитячий майданчик. Це допомагає їй розвинути соціальні навички і вчить ділитися. Переконайтеся, що в дитячому садку, куди ви віддаєте дитину, достатньо уваги приділяється як іграм, так і заняттям за програмою.

Мовна терапія для дітей: поради і вправи

У деяких дітей зустрічається проблема: вони можуть говорити, але їх мовлення переривчасте. Діти не можуть висловлювати свої думки за допомогою завершених речень: їх слова і навіть склади «ламаються». Такі діти можуть заїкатися, або їх мова може бути плутаною.

Ці проблеми заважають спілкуванню дитини і іноді можуть викликати у неї невпевненість в собі. Однак їх можна вирішити за допомогою мовної терапії. Розглянемо, у чому вона полягає, і які ігри та заняття можна використовувати вдома для того, щоб усунути у дитини мовні проблеми.

Що таке мовна терапія

Мовна терапія - це метод, спрямований на поліпшення мовлення дитини, її здатності розпізнавати мову. Також вона покликана усунути такі проблеми, як погана артикуляція окремих звуків, заїкання, фонологічні і голосові розлади.

Мовна терапія допомагає дитині краще виражати себе через вербальне і невербальне мовлення. Основна увага в ній приділяється:

· правильній артикуляції і вільній вимові звуків, слів і речень. Діти, у яких є проблеми з вимовою, як правило, погано вимовляють слова і не можуть вільно розмовляти. Мовна терапія спрямована на розв'язання даної проблеми і допомагає краще вимовляти слова;

· роботі над гучністю мовлення. Часто діти з порушеннями мовлення говорять або занадто тихо, або занадто голосно. Мовна терапія спрямована на те, щоб навчити дитину краще вимовляти слова і регулювати гучність мовлення;

· виразності мовлення, яка досягається за допомогою ілюстрацій, знаків і літер. Дітям, які страждають від порушень мовлення, буває важко спілкуватися не тільки усно, але й письмово. Їм буває важко правильно вживати граматичні конструкції, правильно складати речення та описувати ситуації. Мовна терапія спрямована на те, щоб навчити дитину цього.

Часто буває так, що діти розмовляють неохоче або роблять паузи під час розмови. Батькам буває важко зрозуміти, про що вони говорять. Але це ще не означає, що дитині потрібна мовна терапія.

Як дізнатися, чи потрібна дитині мовна терапія

Перш ніж звертатися до логопеда, варто зрозуміти, чи існують у дитини реальні проблеми з вимовою. Розглянемо кілька критеріїв, які допоможуть у цьому розібратися.

1. Мовна терапія необхідна, якщо:

· людям важко зрозуміти, що говорить дитина, оскільки її мовлення нерозбірливе;

· дитині важко вимовляти слова або висловлювати за допомогою слів свої думки;

· дитина заїкається: повторює звуки або склади або вимовляє будь-який звук занадто довго:

· дитина може вимовити тільки одне-два простих слова (наприклад, мама, тато і т. ін.) і не може говорити реченнями з трьох і більше слів;

· дитина не розвиває такі соціальні навички, як дружба і спілкування з однолітками. Вона не може заговорити з іншими дітьми, пограти з ними або взаємодіяти якимось іншим чином.

2. У вашої дитини може бути хороша вимова або вона може рано навчитися читати. Однак їй може знадобитися мовна терапія для того, щоб навчитися правильно використовувати мову в різних соціальних ситуаціях: заговорити з кимось, завести друзів або попросити про щось іншу людину.

3. Дитині може знадобитися мовна терапія через інвалідність або такі захворювання, як аутизм або порушення слуху, оскільки вони впливають на здатність дитини до спілкування.

Якщо ви зіткнулися з одним із зазначених випадків, проконсультуйтеся з логопедом. Як правило, логопеди працюють з дітьми, починаючи з раннього віку, і впродовж шкільних років.

Існують вправи, які можна виконувати разом з дитиною вдома на додаток до занять з логопедом.

Якщо розвиток мовлення у дитини відбувається із затримками, перш за все слід переконатися, що у неї нормально розвинений слух. Батьки повинні звертати увагу на те, чи реагує дитина на гучні звуки, чи повертається вона до джерела звуку, коли вмикають телевізор тощо.

Поради батькам про те, як розвинути мову дитини в домашніх умовах

Головна рекомендація - уникати негативних коментарів з приводу того, як дитина розмовляє. Якщо вона заїкається - не тисніть на неї. Замість цього дотримуйтесь таких порад:

1. Заохочуйте дитину говорити. Ставте їй запитання, які змусять її міркувати. Ставлячи питання, які потребують докладної відповіді, ви мотивуєте її краще виражати свої думки.

2. Уважно слухайте дитину. Дослуховуйте її до кінця, навіть якщо вона говорить повільно і з паузами. Коли дитина бачить, що ви її слухаєте, вона набуває впевненості в собі і розмовляє вільніше.

3. Спробуйте зробити таку вправу: зберіть в коло дитину, її братів, сестер або друзів. Скажіть пошепки дитині якусь фразу, потім вона так само повинна передати її далі по колу. Остання дитина в колі повинна озвучити фразу (в ідеалі - ту ж, що ви сказали першій дитині).

4. Мотивуйте дитину читати. Купіть їй кілька цікавих книг і попросіть читати їх вголос. Просіть дитину перечитувати уривки кілька разів. Це сприяє розвитку у дитини розмовного мовлення і мовних навичок.

5. Оцініть рівень розвитку дитини. Подивіться, у яких сферах розвитку у неї виникають затримки. Це допоможе вам зрозуміти, чи виникли проблеми з мовленням самі по собі, чи вони пов'язані з іншими проблемами розвитку. Ви можете порівняти показники розвитку дитини з типовими показниками для даного віку.

6. Сконцентруйтеся на певних сферах. Виберіть конкретні сфери, які ви хочете виправити. Зосередьтесь на досягненні показників, якими зазвичай володіють діти даного віку.

7. Вирішуйте одну проблему за раз: розбийте проблему на дрібні завдання і потім послідовно їх виконуйте.

Наприклад, якщо ви хочете навчити дитину правильно вимовляти звук «ф», спочатку покажіть їй, як правильно вимовляти сам звук, потім вчіть склад, у якому він міститься («уфф», «ффу»), потім переходите до слів («фрукт»). Зрештою, використовуйте слова в реченнях.

Ви можете спробувати кілька вправ, щоб поліпшити мову вашої дитини. Однак пам'ятайте, що вони повинні подобатися дитині. Дитина не буде співпрацювати, якщо їй буде нудно.

Вправи і заняття для мовної терапії

Розглянемо кілька вправ, які подобаються дітям і стимулюють розвиток мовлення.

1. КАРТКИ З КАРТИНКАМИ І ПИТАННЯМИ

Покладіть перед дитиною декілька карток з картинками і попросіть сказати, що вона бачить на них. Почніть з декількох карток і поступово збільшуйте кількість зображень. Якщо дитині важко вимовляти якесь слово, зупиніться на ньому і приділіть йому більше часу.

Можна також використовувати картки з питаннями. Виберіть одну картку і задайте питання дитині. Така гра може залучити її до розмови. Наприклад, питання можуть бути такими: «Якби ти міг зараз отримати будь-який подарунок, що б ти хотів?», «Якщо б ти щось міг змінити в школі, що б це було?»

2. ВПРАВА З ДЗЕРКАЛОМ

Дзеркало є для дитини хорошим засобом зворотного зв'язку. Більшість дітей з проблемами артикуляції не знають, які рухи ротом потрібно робити, щоб вимовити певний звук. Розмова перед дзеркалом допоможе дитині побачити, як правильно вимовляти звуки.

Станьте перед дзеркалом і покажіть дитині, як вимовляти різні звуки. Потім допоможіть їй побачити відмінності між правильною вимовою і тим, як вимовляє звуки вона.

3. КЛАСИКИ

У ході гри дитина вимовляє те чи інше слово 9 разів. Почніть зі слів, які даються дитині важко.

Намалюйте класики з цифрами від 1 до 9 і запропонуйте дитині вимовляти слово кожен раз, коли вона робить стрибок. Коли вона дійде до числа 9, змініть слово і почніть гру спочатку. Спочатку можна грати з кількома словами, а потім збільшувати їх кількість.

Коли дитина правильно вимовить всі слова, нагородіть її чимось. Це підвищить її впевненість в собі.

4. ГРА З М'ЯЧЕМ

Візьміть м'яч і кидайте його дитині. Граючи в м'яч, дитина може повторювати нові слова. Таким чином, вона одночасно розвиває і фізичні, і мовні навички.

5. ПРОГУЛЯНКИ

Коли ви йдете на прогулянку разом з дитиною, запропонуйте їй повторювати якесь слово, роблячи кожен крок. Приділяйте цьому невелику кількість часу, коли ви гуляєте парком або коли повертаєтеся додому.

Окрім ігор і занять, дитина повинна тренувати свій мовний апарат.

Вправи для тренування мовного апарату

Тренування мовного апарату задіють м'язи губ, щік, нижньої щелепи і язика. М'язи можуть бути сильними або слабкими, скоординованими або неузгодженими.

Людині потрібні розвинені ротові м'язи для того, щоб їсти, пити і ковтати. Розглянемо кілька вправ для тренування мовного апарату, які ви можете практикувати з дитиною вдома.

1. РУХИ ГУБ

· Запропонуйте дитині вимовити звук «о-о-о», потім «е-е-е». Потім об'єднайте звуки: «оо-ее». Для цих звуків необхідні різні рухи губ;

· попросіть дитину широко посміхнутися, розслабитися і повторити вправу;

· потім запропонуйте дитині надути щоки, не відкриваючи рота. Потім вона повинна надути одну щоку, а другу розслабити;

· попросіть дитину надути повітряну кульку або свиснути;

· виконайте те ж саме з губами. Запропонуйте дитині надути верхню губу, потім нижню. Попросіть дитину розслабитися, потім повторіть вправу;

· для тренування губ запропонуйте дитині пити через соломинку.

2. РУХИ ЯЗИКА

· почніть зі звуків, які задіюють кінчик язика: «т-т-т», «д-д-д»;

· запропонуйте дитині стиснути зуби і не торкатися язиком до губ і зубів. Для цього дитина повинна стиснути язик, а потім розслабити;

· запропонуйте дитині висунути язик і робити кругові рухи.

3. РУХИ ЩІК

· запропонуйте дитині стиснути губи і втягнути щоки;

· запропонуйте дитині витягнути губи і робити кругові рухи губами. Потім вона повинна розслабити рот і повторити вправу;

· для тренування щік запропонуйте дитині пити через соломинку.

4. ВИДУВАННЯ МИЛЬНИХ БУЛЬБАШОК

Пускання мильних бульбашок корисне для контролю дихання і тренування губ. Щоб видути бульбашку, дитина повинна стиснути губи. Це хороша вправа для тренування мовного апарату.

5. ГРА НА ГУБНІЙ ГАРМОШЦІ

Гра на губній гармошці допомагає дитині контролювати дихання і тренує губи. Якщо ваша дитина погано контролює дихання, попросіть її грати на гармошці голосніше, а якщо сила її губ слабка, попросіть грати одну ноту.

Крім цих занять, ви можете використовувати вправи для того, щоб розвинути мовлення дитини. Їх можна використовувати з раннього віку дитини.

Вправи для розвитку мовлення дитини

Пам'ятайте, що діти вчаться розмовляти в індивідуальному темпі, тому не потрібно на них тиснути. Дані вправи варто використовувати тільки в тому випадку, якщо вони подобаються дитині. Не потрібно змушувати дитину виконувати їх.

ДО 2-Х РОКІВ

У цьому віці дитина ще не може розмовляти, а тільки видає окремі звуки. Тому ви не можете знати напевно, чи потрібна їй мовна терапія. Але ви можете навчити дитину певних вправ, щоб навчити її вимовляти звуки і склади:

· вимовляйте склади «ма», «ба», «па». Дитина буде повторювати їх за вами;

· вдавайте, що ви розмовляєте з дитиною, коли вона вимовляє звуки. Повторюйте звуки за нею - це спонукає її «говорити» більше;

· навчіть дитину плескати в долоні;

· говоріть з дитиною під час купання або годування. Ви можете говорити про що завгодно, головне - говоріть;

· використовуйте жести: махайте і вказуйте руками на предмети;

· пояснюйте дитині звуки тварин, наприклад: «Собака каже «гав».

2-4 РОКИ

· говоріть з дитиною розбірливо, щоб вона вчилася цьому у вас;

· повторюйте те, що говорить вам дитина, щоб вона зрозуміла, що ви її розумієте;

· продовжуйте репліки дитини, наприклад: «Яблучний сік? У мене є сік. Хочеш сік?»;

· навчіть дитину ставити запитання, щоб зрозуміти почуте. Зіграйте в гру «так чи ні». Дитина повинна задавати питання, а ви відповідайте на них «так» або «ні»;

· складіть у коробку кілька предметів. Потім попросіть дитину діставати предмети по одному, називати їх і розповідати, для чого вони потрібні. Наприклад: «Це олівець. За допомогою олівця я малюю і пишу»;

· попросіть дитину прочитати вголос якесь речення, повільно вимовляючи кожне слово.

Якщо ви помітили невеликі порушення мовлення у дитини, не поспішайте звертатися до логопеда. Дайте дитині час поліпшити свої мовні навички. Наберіться терпіння і будьте позитивними, коли допомагаєте дитині навчитися говорити. Дитина отримає найбільшу користь, коли ви будете співчувати їй.

Кращі дитячі ігри для приміщень. Частина 2

Несприятлива погода не дозволяє дітям грати на вулиці? Вони рвуться на свіже повітря, а ви не знаєте, як їх зупинити? Якщо ви опинились у подібній ситуації, розважте малюків запропонованими у статті захоплюючими й цікавими іграми, призначеними для закритих приміщень, і ваші діти годинами не захочуть виходити з дому.

КЛАЦ-КЛАЦ

У цій грі діти не заперечуватимуть проти ляпанців.

· Дітям знадобиться ретельно перетасована колода гральних карт.

· Один учасник роздає карти всім гравцям порівну.

· Потім кожний учасник бере одну зі своїх карт і кладе її лицьовою стороною вниз на середину столу.

· У разі, якщо кілька гравців викладають карти однакового значення, вони по черзі намагаються ляпанцем долоні перевернути їх лицьовою стороною догори.

· Гравець, який першим переверне чужу картку того самого значення, що і своя, забирає її собі.

· У разі, якщо гравець хлопає по неправильній карті, значення якої не збігається з його карткою, він віддає іншому гравцю верхню карту зі свого набору.

· Гра триває доти, доки один із гравців не збере всі карти.

ОЛЕНЯТКО

Цікава гра у слова

· Перед початком гри учасники повинні обговорити й вибрати категорію слів, що будуть використовувати, наприклад, міста світу.

· Усі діти сідають на підлогу в коло.

· Один з учасників починає гру, кажучи слово «оленятко».

· Наступний гравець повинен буде придумати місто, яке починається з останньої букви попереднього слова, у даному випадку це «о». Гравець називає місто на букву «о», наприклад, Очаків.

· Гра триває доти, доки кожний учасник може придумати назву міста на останню букву попереднього. Після того як хтось не зміг придумати відповідне слово, гра починається заново з новою категорією слів. Але першим словом обов'язково повинно бути «оленятко».

МІН-МАН-МОН

Чи можуть діти розмовляти швидко і правильно?

· Діти сідають у коло, одного гравця вибирають початківцем.

· Початківець каже «Мін» і вказує на одного з учасників, які сидять у колі.

· Гравець під назвою «Мін» тепер повинен указати на наступного гравця і сказати слово «Ман».

· Учасник під назвою «Ман» швидко вказує на наступного гравця й каже «Мон».

· Гра продовжується доти, доки один з учасників не заплутається у словах і не скаже неправильне слово. Цей гравець виходить із кола і стає суддею, при цьому він заважає іншим гравцям зосередитись на правильних словах.

ХИТКА МІТЛА

Ця гра буде тренувати вестибулярний апарат дитини та координацію її рухів.

· Для цієї гри дітям знадобляться шматок клейкої стрічки й палиця.

· Клейка стрічка ліпиться на стелю, а палицю кладуть на підлогу трохи осторонь.

· Учасник дивиться вгору на стрічку і крутиться на місці десять разів, не відводячи погляду від стрічки.

· Після цього учасник пробує перестрибнути через палицю, яка лежить на підлозі.

· Щоб визначити переможця, діти можуть вносити зміни в умови гри.

ЛОЖКИ

ітям належить з'ясувати, чому ця гра так дивно називається.

· Для цієї гри дітям знадобляться ложки за кількістю гравців, крім одного, і колода гральних карт.

· Ложки розташовують у центрі столу на такій відстані, щоб кожний гравець міг схопити ложку, коли це буде потрібно в ході гри.

· Кожному гравцю видають по чотири карти з колоди, інші карти залишаються у ведучого.

· Ведучий бере карту зі своєї колоди й передає її лицьовою стороною вниз гравцю, який сидить зліва. Цей гравець бере карту й додає до неї одну зі своїх, утримуючи їх лицьовою стороною вниз, а потім передає одну з цих двох карт сусіду зліва.

· Усі учасники передають карти один одному якомога швидше. Треба пам'ятати, що в будь-який момент гри в кожного учасника повинно залишатись у руках чотири карти.

· Мета гри полягає в тому, щоб зібрати чотири карти однакового значення. Як тільки гравець збирає потрібну комбінацію, він намагається вхопити ложку з центру.

· Гравець, який залишається без ложки, програє.

ПОПУТНИК

То все-таки ця гра про подорожі чи про наслідування?

· Для цієї гри дітям знадобляться стільці за кількістю учасників.

· Розставте стільці в кімнаті, як сидіння в автомобілі.

· Один гравець стає водієм автомобіля, а решта попутниками. Кожний попутник придумує свого персонажа й відтворює його химерні індивідуальні особливості, наприклад, поведінку кішки, настанови вчителя.

· Водій веде машину й підбирає одного з попутників. Коли той сідає в машину, то починає представляти свого персонажа, а водій повторює все, що робить попутник.

· Потім водій бере в машину наступного попутника, і той починає демонструвати кумедні індивідуальні особливості свого персонажа. Усі пасажири й водій повинні повторювати за ним.

· Після того як автомобіль заповниться, водій починає висаджувати попутників по одному, і учасники копіюють поведінку персонажів у зворотному порядку.

ПРИКРІПИ ХВІСТ

У цій веселій грі ніколи не знаєш, де опиниться хвіст!

· Допоможіть дитині намалювати й вирізати з паперу мавпу без хвоста.

· Окремо намалюйте й виріжте хвіст, якого не вистачає.

· Прикріпіть або приклейте стрічкою мавпу до стіни або до коркової дошки на рівні очей учасників.

· Діти беруть участь у грі по черзі із зав'язаними очима.

· Учаснику із зав'язаними очима дають у руку хвіст і розкручують тричі навколо його власної осі. Тепер учасник повинен підійти до мавпи й прикріпити хвіст.

· Гравець, який прикріпить мавпячий хвіст найудаліше, стає переможцем.

ЛЕВИ, ЯКІ СПЛЯТЬ

Цікава гра для найменших левенят!

· Виберіть двох дітей в якості мисливців, а інші будуть левами.

· Леви повинні прикидатися сплячими, а мисливці намагаються розсмішити левів, не торкаючись.

· Леви, які засміялися, стають мисливцями.

· Гра продовжується доти, доки не залишиться один лев, якого оголошують переможцем.

ВІДГАДАЙ, ХТО

Це весела гра на відгадування буде розважати дітей кілька годин.

· Підготуйте кілька аркушів паперу й напишіть на них імена знаменитостей.

· Прикріпіть листочок з ім'ям знаменитості на спину кожного учасника, але так, щоб вони не бачили своїх нових імен.

· Гравці повинні ставити один одному навідні запитання, щоб відгадати, хто вони.

· Відповіді можуть бути тільки «так» або «ні».

КАРТКОВІ ХОВАНКИ

Весела гра в хованки!

· Одного гравця вибирають ведучим.

· Усі гравці, крім ведучого, отримують по одній карті з колоди, запам'ятовують її й ховають у кишеню.

· Ведучий рахує доти, доки всі гравці не сховаються, а потім починає їх шукати.

· Гравець, якого знаходить ведучий, показує свою карту.

· Якщо в нього дама чи король, він може допомагати ведучому.

· Якщо в нього туз, гравець отримує десять секунд, щоби сховатися ще раз.

· Якщо на карті цифра, учасник виходить із гри.

· Перемагає гравець, якого ведучий знаходить останнім.

Маленька різниця у віці дітей: поради батькам

Батьки, у яких є двоє маленьких дітей з невеликою різницею у віці, добре знають, що це може бути і радісно, і тривожно. У якийсь момент діти можуть здаватися кращими друзями і годинами гратися разом. Але вже через хвилину вони можуть затіяти бійку, тому що обидва хочуть гратися з однією і тією ж іграшкою.

Такі різкі зміни лякають батьків. Проте існують способи успішно виховувати дітей з невеликою різницею у віці.

Що впливає на взаємини між братами і сестрами з невеликою різницею у віці?

Якщо у вас двоє дітей з маленькою різницею у віці, ви, ймовірно, помічали, що вони часто сваряться. Це відбувається тому, що діти часто цікавляться одними і тими ж речами і разом з тим конкурують між собою за увагу батьків.

Суперництво між маленькими дітьми - природний етап у процесі розвитку. Однак на те, як діти ладять один з одним, впливають багато чинників: вік, стать, особливості характерів кожного з дітей, кількість членів сім'ї, старшинство дітей тощо.

Наприклад:

· чим менша різниця у віці між дітьми, тим більша конкуренція між ними і тим більша ймовірність конфліктів;

· діти однієї статі, як правило, мають більше спільних інтересів. Тому ймовірність конкуренції між ними більше;

· середні діти в родині, які зазвичай не отримують таких привілеїв, як старші або молодші, найчастіше відчувають себе більш впевнено і менш схильні до конфліктів;

· діти, чиї батьки перебувають у розлученні, зазвичай схильні боротися за увагу батьків, з якими вони живуть. Ця тенденція посилюється, якщо вони живуть разом зі зведеними братами або сестрами.

Коли діти стають старшими, зазвичай вони поводяться один з одним більш доброзичливо, і конфліктів між ними стає менше. У маленьких дітей такі конфлікти часто переходять у фізичне протистояння, а діти старшого віку обмежуються суперечками в усній формі.

Конкуренція між дітьми зазвичай досягає свого піку у віці від 10 до 15 років. Однак у деяких випадках суперництво між братами і сестрами може тривати і в зрілому віці.

ЯК ПОДОЛАТИ СУПЕРНИЦТВО МІЖ ДІТЬМИ

Конкуренція між дітьми зустрічається досить часто. З точки зору розвитку дітей це цілком нормально. Однак батьки можуть контролювати цей процес. Від ваших дій (або, навпаки, бездіяльності) багато в чому залежить те, як скоро вирішиться ця проблема. Якщо ви виховуєте дітей з невеликою різницею у віці, вам стануть у пригоді такі поради:

· зрозумійте, що суперництво між дітьми може перерости в реальну проблему. Але ви можете їй запобігти. Переконайтеся, що ви проводите достатньо часу окремо з кожною дитиною. Так вони будуть відчувати себе особливими;

· постарайтеся не порівнювати дітей між собою. Якщо ви будете це робити, це буде сприяти суперництву між ними. Замість цього визначте сильні сторони кожної дитини та оцініть їх по заслузі;

· організуйте домашні справи і заняття кожної дитини. У кожного з дітей є свої домашні завдання. Можливо, вони також ходять на секції або гуртки, мають будь-які домашні обов'язки тощо. Ретельно сплануйте всі справи сім'ї;

· створіть для дітей розпорядок дня. Він особливо важливий для виконання домашніх завдань і сну. Це допоможе дітям більше встигати. Можливо, кожен з них захоче скласти з вами індивідуальний план на день;

· не втручайтеся в кожну сварку між дітьми. Дозвольте їм вирішувати деякі конфлікти самостійно;

· встановіть графік поведінки для дітей. Дітям буде цікаво покращувати свою поведінку, якщо ви запропонуєте їм винагороду. Нараховуйте кожній дитині бали за хорошу поведінку і нагороджуйте їх, якщо вони зможуть набрати певну кількість балів.

Найпрекрасніше у вихованні дітей з невеликою різницею у віці - це розуміння того, що вони можуть стати друзями на все життя. Іноді вам може здаватися, що вони постійно сваряться. Але ви здивуєтеся, коли побачите, що вони граються разом багато годин поспіль, як найкращі друзі. Іноді у вас можуть виникати проблеми з дітьми, але пам'ятайте, що в цьому віці ви закладаєте фундамент для їх дружби на все життя.

Вплив телебачення на дітей: плюси і мінуси

Телебачення відіграє важливу роль у житті кожної дитини. Завдяки йому діти занурюються у світ, повний магії, пригод, супергероїв, і живуть в ньому. Іноді це викликає занепокоєння батьків - у залежності від того, які фільми і телепередачі дивляться діти.

Телебачення формує характер і особистість дитини, воно може навіть змінити її погляди на життя. Якщо ви зможете вжити деякі запобіжні заходи, ваша дитина буде дивитися телепередачі, не піддаючи себе негативному впливу телебачення.

Коли дитина дивиться кримінальні драми або фільми жахів, а потім страждає від кошмарів, у неї сформувалися негативні звички, пов'язані з телебаченням. Діти проводять перед екранами телевізорів значну частину свого вільного часу, і це формує їх особистість. Правильні телевізійні програми дають дитині необхідні відомості про навколишній світ і суспільство, а також забезпечують її соціальний, емоційний і когнітивний розвиток. Важливо дотримуватися балансу між переглядом телепрограм, іграми і навчанням, якщо ви хочете, щоб дитина залишалася фізично активною.

Позитивний вплив телебачення на дітей

Перегляд телепрограм має для дітей низку переваг. Розглянемо деякі з них.

1. РОЗВАГА

Дитячі телепередачі вчать дітей різних навичок: справлятися зі складними емоціями, спілкуватися з однолітками, виходити зі складних ситуацій. Переглядаючи розважальні шоу і вікторини, діти розвивають уяву.

2. НАВЧАННЯ

Освітні програми підштовхують дітей до дій. Якщо дитині не подобаються традиційні методи навчання, освітні програми можуть стати чудовим способом змусити її вчитися. Такі програми розвивають у дітей навик вирішення проблем і аналітичне мислення.

3. СПОРТ

Перегляд спортивних програм (футбол, баскетбол тощо) може викликати інтерес дитини до занять спортом та ігор на вулиці. Спортивні шоу мотивують дітей проявляти фізичну активність, вести здоровий спосіб життя. У підсумку це призводить до фізичного і емоційного благополуччя.

4. КУЛЬТУРА

Ваша дитина любить досліджувати навколишній світ і подорожувати? За допомогою культурних телепрограм і тревел-шоу вона може познайомитися з усіма чудесами світу. Вивчення різних культур сприяє соціальному розвитку дитини. Вона стає більш толерантною до представників інших культур і починає мислити більш цілісно.

5. ТВОРЧІСТЬ

Телевізійні програми можуть стосуватися будь-яких тем: від кулінарії і різних ремесел до музики і театру. Телеканали про мистецтво і окремі програми про музику, художнє мистецтво тощо спонукають дітей шукати своє покликання і проявляти творчі здібності.

6. УСПІШНІСТЬ У ШКОЛІ

Відповідальний перегляд телепрограм призводить до емоційного благополуччя дитини. Це, у свою чергу, призводить до поліпшення успішності. Дослідники стверджують, що діти, які дивляться інформаційні та освітні програми, в академічній успішності перевершують однолітків.

7. ЗДОРОВІ СПОСОБИ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ

Перегляд телепрограм є для дітей здоровим способом впоратися зі стресом, який вони отримують у школі. Телебачення в розумних дозах може поліпшити настрій дитини і допомогти їй подолати емоційні проблеми.

8. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Завдяки доступу до телевізійного контенту діти вчаться використовувати нові технології і стежать за соціальними тенденціями. Телебачення робить дітей більш обізнаними і поінформованими.

9. МОВЛЕННЄВИЙ ТА ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

Якщо дитина вивчає іноземну мову, ви можете допомогти їй зрозуміти лексику і граматику за допомогою освітніх телепрограм або фільмів. Крім того, позитивні передачі вчать дитину здорової емоційної поведінки і соціальних навичок, які в майбутньому відіграють важливу роль в її успішності в житті.

10. ПІДТРИМКА ІНТЕРЕСУ

Якщо ваша дитина постійно бігає по дому і не може всидіти на місці ні хвилини, дозвольте їй подивитися телевізор. Це позбавить її від нудьги. Дитині буде цікаво, а телевізійний контент буде розвивати її пізнавальну сферу. Однак вам варто стежити за тим, щоб це практикувалося лише зрідка і не входило в звичку.

11. СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Діти, які бачать по телевізору позитивних героїв, намагаються імітувати їх поведінку. Це стосується як задач, пов'язаних з суперництвом, так і співпраці з людьми. Наприклад, якщо улюблений персонаж дитини добре вчиться, займається спортом, бере участь у громадських заходах, дитина буде намагатися чинити так само. Таким чином, телебачення допомагає дитині в соціальному розвитку.

12. ОСОБИСТІСНИЙ РІСТ І НЕЗАЛЕЖНЕ МИСЛЕННЯ

Перегляд телепередач розвиває незалежне і нестандартне мислення дитини. Ці навички дуже важливі у світі, у якому цінується креативність і різностороннє мислення.

Негативний вплив телебачення дитину

Перегляд телепрограм може мати на дитину і негативний вплив. Розглянемо головні недоліки телебачення для дітей.

1. ТЕЛЕБАЧЕННЯ КРАДЕ ЧАС

Діти, які проводять перед телевізором занадто багато часу, можуть втратити можливості, які їм надає життя. Приділяючи занадто багато уваги перегляду телепрограм, дитина витрачає дорогоцінний час, який могла б присвятити більш важливим справам: спілкуванню з друзями, виконанню домашніх завдань, іграм на вулиці тощо.

2. НЕДОСТАТНЬО РОЗВИНЕНІ МОВНІ І СОЦІАЛЬНІ НАВИЧКИ

Вам може здатися, що даний пункт суперечить тому, що було сказано з приводу переваг телебачення. Але телебачення дійсно шкодить дітям до двох років. У цьому віці мозок дитини розвивається. Дитина розвиває соціальні та емоційні навички. Проблема в тому, що телевізор, на відміну від людей, не посміхається, не розмовляє і не взаємодіє з дитиною. У цей період вона вразлива, тому телебачення впливає на психічний стан дитини. Навіть у більш пізньому віці зайвий час перед екраном може обмежувати соціальну взаємодію дитини. У довгостроковій перспективі це може негативно вплинути на її мовний та соціальний розвиток.

3. ТЕЛЕБАЧЕННЯ ПОГАНО ВПЛИВАЄ НА ТВОРЧІСТЬ І УЯВУ ДИТИНИ

Якщо дитина постійно дивиться телевізор замість того щоб гратися на вулиці і досліджувати реальний світ, вона не зможе добре розвинути свою уяву. Діти, які звикли дивитися телевізор, не можуть стимулювати свою уяву, самостійно формулювати ідеї. Вони пасивно споживають, а не створюють.

4. НЕМОЖЛИВІСТЬ СКОНЦЕНТРУВАТИСЯ

Діти, які щодня проводять перед екраном 2-3 години і більше, часто в школі страждають від дефіциту уваги. У таких дітей існує велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Дитина не може концентрувати увагу і зосереджуватися. Це стосується не тільки навчання, а й спорту, й інших сфер. Дитина може не хотіти брати участь у творчих заняттях.

5. НИЗЬКА ПРОДУКТИВНІСТЬ

Продуктивність - це ключ до досягнень в житті. Якщо дитина постійно дивиться телевізор і нічого не робить для досягнень у навчанні, соціальному або емоційному житті, вона марно витрачає свій час.

6. ЗАЙВА ВАГА

Діти, які занадто багато дивляться телевізор, схильні до ризику розвитку ожиріння та інших проблем зі здоров'ям. Часто звичка проводити весь вільний час за екраном продовжується у дитини і в підлітковому віці.

7. ПРОБЛЕМИ ІЗ ЗОРОМ І СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

У дитини, яка зловживає переглядом телепрограм, може розвинутися «синдром ледачого ока». Він полягає в розмитому або ослабленому зорі, який не можна виправити за допомогою окулярів або лінз. Зловживання телебаченням також призводить до низької фізичної активності і малорухливого способу життя. Це може вплинути на серцево-судинну систему і мозок. Згодом це може призвести до серцево-судинних захворювань і звуження артерій.

8. ПОГАНА ПОВЕДІНКА

Згідно з дослідженнями, надмірний перегляд телепрограм може змінити структуру мозку і спровокувати негативну поведінку, особливо насильство і агресію. Діти, які дивляться програми, що не підходять їм за віком, більше від інших схильні до такого ризику.

9. ПРОБЛЕМИ З САМООЦІНКОЮ

Телебачення дає дітям спотворене уявлення про світ. Передачі, у яких показується ідеальне життя, може знижувати самооцінку дитини.

10. ЕМОЦІЙНІ ЗМІНИ

Діти, які дивляться телепередачі, у яких висвітлюються такі теми, як секс, наркотики, зловживання алкоголем тощо, стають емоційно вразливими. Вони занадто малі, щоб правильно зрозуміти ці проблеми, тому можуть отримати викривлене уявлення про реальність і піддатися психологічному впливу.

11. ПОГАНА УСПІШНІСТЬ

Якщо дитина занадто багато часу проводить за переглядом телепрограм, вона менше займається іншими справами. Іноді діти навіть пропускають уроки або не роблять домашні завдання через те, що дивляться телевізор. У кінцевому підсумку це погано позначається на їх успішності.

12. РОЗЛАДИ НАВЧАННЯ

Надмірний перегляд телепрограм може викликати низку проблем: від недостатньо розвинених навичок слухання і творчих навичок до порушень дрібної моторики. Це відбувається тоді, коли дитина не проявляє розумову і фізичну активність. Якщо у дитини розвивається синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, вона не може зосередитися на навчанні.

Як батькам захистити дитину від шкідливого впливу телебачення

РОЗГЛЯНЕМО КОНКРЕТНІ ДІЇ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНОМУ ВПЛИВУ ТЕЛЕБАЧЕННЯ:

• обмежте кількість часу, який дитина проводить за телевізором;

• переконайтеся, що дитина дивиться якісні програми, що відповідають віку;

• дивіться телевізор разом з дитиною, щоб переконатися, що вона дивиться корисні й розвиваючі передачі. Це також допоможе зміцнити зв'язок між вами;

• не ставте телевізор у спальні і вимикайте його, коли програма закінчиться;

• не встановлюйте занадто строгих правил, оскільки дитина стане надмірно прив'язаною до телевізора.

ЧИ МОЖНА ДАВАТИ МАЛЕНЬКИМ ДІТЯМ ДИВИТИСЯ ТЕЛЕВІЗОР?

Дітям, молодшим від двох років, не можна дивитися телевізор, оскільки їх мозок ще розвивається і залишається вразливим. У цьому віці у дітей розвиваються емоційні і соціальні навички, тому батьки повинні спілкуватися з ними, дбати про їх емоційні потреби, вчити їх читати, писати і малювати.

У цьому віці розвивається пізнавальна сфера дитини, тому краще за все тримати телевізор подалі від дітей до двох років.

Пізніше в перегляді телепрограм важливо знати міру. Переконайтеся, що дитина дивиться якісні програми і продуктивно проводить свій вільний час - так ви забезпечите її правильний розвиток. Перегляд телепередач - це частина щоденного життя і, якщо підійти до нього правильно, це може піти дитині на користь.

ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

1. ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.

ЯКЩО УНИКНУТИ ЗАБОРОНИ НЕ ВДАЛОСЯ:

3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …

4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.

5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Як зберегти спокій, читаючи новини про посилення заходів безпеки через пандемію коронавірусу в світі, та що робити, якщо все ж накриває хвилею паніки.

01.04.2020

1. ДБАЙЛИВО СТАВТЕСЬ ДО СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

"Криза – це ресурсний стан, головне прибрати присмак катастрофи. Під час кризи добре вчитись чомусь новому. Вчитися про себе піклуватись. Вчитися робити емоційну профілактику. Вчитися робити інформаційний детокс. Вчитися аналізувати отриману інформацію і робити з неї висновки. Перед тим, як вдарити людину, яка кашляє, варто задуматися, що вам це насправді дасть? Вірус від цього точно не відступить. А якщо ви подбаєте про себе, дотримуватиметесь правил гігієни і та загальних рекомендацій, які зменшують ризик заразитись, шанси йому протистояти суттєво зростуть.

Гігієна – це важливо. Часто і ретельно мийте руки водою і милом.

Якщо немає можливості помити руки – використовуйте спиртовмісний антисептик для рук. Не торкайтеся брудними руками очей, носа чи рота. Уникайте тісного контакту з хворими людьми та натовпу.

Якщо є можливість працювати віддалено і вам від такого варіанту буде менш тривожно – краще попрацюйте з дому найближчий тиждень.

Якщо відчуваєте напади паніки, у вас підвищується тиск і ви не можете контролювати свої емоції (найчастіше – страх або гнів), потрібно займатися профілактикою тривожності, звертатися за підтримкою до психотерапевтів, які допоможуть раціоналізувати свої думки і привести свої емоції і відчуття в тілі в порядок.

Не намагайтесь вирішувати глобальні проблеми, зосередьтесь на піклуванні про своїх близьких. "У момент палкого обговорення подій в інтернеті ви відволікаєтеся від найважливішого - від себе і від своїх близьких. Ви не можете впливати на глобальні процеси, але можете впливати на свій мікросоціум. Добре ввести профілактичні заходи у своїх квартирах і будинках, зайнятися генеральним прибиранням".

2. Влаштуйте інформаційний детокс

Дозовано сприймайте інформацію та довіряйте лише перевіерним джерелам. «Пам'ятайте, що сторінка одного з ваших друзів у Facebook – це не офіційне джерело. Це – його особиста думка. Так, він має право інформувати на своїй сторінці про що завгодно, але все це – суб'єктивно. Вчіться розділяти факти від думок. Перевіряйте інформацію, у тому числі – в іноземних джерелах, якщо маєте можливість».

Якщо потік новин викликає паніку – це може означати, що у вас елементарний інформаційний передоз. Тут важливо вимкнути телевізор/комп'ютер і відповісти собі на питання "Скільки часу я проводжу в електронних приладах, які показують мені новини? Чи точно це правдиві і достовірні новини? Що я можу зробити з цією інформацією для себе і своїх близьких?".

Згадайте, які важливі для себе речі ви відкладали. «У зв'язку з тим, що відмінилися масові заходи, з'явилася прекрасна можливість почитати давно відкладену "на потім" книгу, подивитися щось, на що не вистачало часу, поцікавитися чимось новим чи з достовірного джерела щось дізнатися про проблему, яка зараз хвилює».

Дозвольте собі позитив. "Переглядайте легкі і позитивні фільми, читайте надихаючу літературу. Хоча б на час обмежте себе у постапокаліптичних фільмах та серіалах, сюжет яких перекликається із тим, що відбувається зараз. Їхній перегляд лише підсилить ваші тривожні фантазії і сильніше дестабілізує емоційний стан".

3. Що робити із бажанням запасатись продуктами?

Включити режим раціонального і дбайливого ставлення до власних фінансів. І реагувати на бажання запасатись продуктами відповідно.

Механізм, який тягне нас магазини змітати все з полиць - це наша пам'ять. Поколіннями на території нашої країни послідовно траплялись перебої з продуктами, спровоковані різними кризами. Це були кризи, які не входять у наш звичайний побутовий досвід: війни, колективізації, перерозподіли. Кожна з них позначалась або на наявності продуктів, або на можливості населення придбати ці продукти. Ось це "про запас", вироблене поколіннями, у нас спрацьовує моментально.

Якщо виникає бажання терміново бігти у найближчий магазин – потрібно відповісти собі на питання: "Чи можу я собі дозволити зробити якісну закупівлю на тиждень? Що мені дійсно необхідно на тиждень?".

Пам'ятати, що на сьогодні в країні не введено тотальний карантин, це превентивний захід, магазини продовжують працювати у звичайному режимі, на дефіцит товарів там поки що нічого не вказує. І після цього – спокійно купувати продукти на тиждень.

4. Як заспокоїтись після перегляду новин?

Для того, аби опанувати негативні емоції які виникли після перекладу або прочитання новин кілька простих та дієвих вправ:

• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Встаньте рівно. Кілька хвилин виконуйте дихальну вправу: вдихаємо протягом трьох секунд, потім затримуємо дихання на дві секунди, і повільно видихаємо протягом чотирьох секунд.

• Погудіти паровозиком. Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Складіть губи трубочкою і видайте протяжний звук "Уууууу", подібний до звучання паровозу.

• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Випийте води. Подихайте. Дайте собі відповідь на питання: "яку інформацію я зараз отримав?", "Що зі мною відбувається?", "Що мені хочеться робити?".

"Зазвичай у відповіді на питання "Що робити?" включається один з імпульсів виживання: хочеться або бігти, або боротися, руйнуючи все навколо, або завмерти. Якщо хочеться бігти – закрийте очі, і уявіть, як ви біжите, ніби лань або будь-яка інша тварина, яка вам подобається. Якщо хочеться боротися і порвати всіх – візьміть папір (рушник, олівець, щось таке, що не шкода) і рвіть".

• Відійдіть від комп’ютера чи телевізора. Перерахуйте вголос: п'ять предметів, які ви бачите; чотири звуки, які чуєте; три відчуття у тілі; два запахи, які зараз відчуваєте та один смак. Ця вправа дає можливість повернутися у реальність, відволіктись від тривожних фантазій та заспокоїтись.

• Підійдіть до вікна і вголос дайте собі відповідь на питання "Що ти бачиш?".

"Якщо ви на роботі і вам незручно перед колегами говорити вголос – значить ви близькі до реальності. Людині, яка повністю занурилися світ своїх тривожних фантазій, буде абсолютно фіолетово, хто і що про вас подумає. Побачити, що відбувається за вікном – люди гуляють, машинки їздять, дощ падає – допомагає розділити фантазії і реальність.

30.03.2020

Коронавірус. Книга для дітей

Як розповідати дітям про СOVID19? У цьому допоможе книга, яку видали в ООН для дітей і їх батьків. Завантажити безкоштовно можна тут:

на українському https://bit.ly/3b4gSz5

23.03.2020

Дитячі істерики: як реагувати батькам?

Істерика в дитини від одного до трьох-чотирьох років — явище, до болю знайоме майже всім сучасним батькам.

І, мабуть, одне з найчастіших запитань, які ставлять стомлені мами в цей період: "Як боротися з істериками?" У самому запитанні вже криється підступ — адже очевидно, що в цьому разі істерика за замовчуванням вважається чимось поганим і неприпустимим. А секрет у тому, що "побороти" істерики неможливо, так само як неможливо "боротися" з невмінням однорічного малюка розмовляти або дворічного зав'язувати шнурки. Просто тому, що є певні вікові обмеження, пов'язані з особливостями формування мозку й нервової системи будь-якої дитини. І в контексті істерик у дитини молодшого дошкільного віку ми маємо справу з незрілою корою головного мозку, відповідальною за саморегуляцію, логіку, раціональні дії та поведінку, а тому важливо зрозуміти, що істерики — природне явище у процесі дозрівання дитини. Але як же бути батькам і як пережити цей непростий і гучний період без шкоди для психіки?

Істерика — це просто емоція

Перше, що мають усвідомити батьки, чиї малюки увійшли в прекрасний вік низки криз одного, двох, трьох років, — це те, що істерика — просто емоція. Це не захворювання, не примха, не маніпуляція чи невихованість. Це просто такий прояв сюхвилинних відчуттів дитини. Щодня вона проживає дуже багату палітру різних емоційних станів. Образа, гнів, втома, страх, тривога — усі ці емоції викликатимуть у малюка сильну афективну реакцію, яка може супроводжуватися слізьми, сильним криком, агресивними спалахами.

Оскільки мозок малюка ще дуже незрілий, він просто фізіологічно не здатен загальмувати свою емоційну реакцію — раціоналізувати ситуацію ("та нічого ж страшного насправді не сталося"), опанувати себе ("стоп, треба зупинитися і спокійно сказати мамі, чого я хочу") або вгамуватися самостійно. Саме тому багатьом батькам здається, що істерики їхніх сина чи доньки мають демонстративний характер — адже плакати і втішитися малята йдуть тільки до тих, у кому впевнені, кого люблять. Саме тому вони адресують свої почуття мамам і татам.

Емоції — це така психічна енергія, яка неодмінно шукає виходу, шукає можливості бути прожитою і вираженою. Істерика незрілої дитини — це такий незрілий спосіб проживати різні неприємні емоції. Хоча, що вже тут приховувати, навіть не всі дорослі здатні зріло проживати різні негативні стани і часом зриваються на крики, жбурляють усім, що під руку потрапить, або навіть б'ються з тими, хто посмів ці емоції у них викликати. Усе це — наслідки не набутого в дитинстві досвіду екологічного проживання й вираження своїх почуттів і станів.

Тому коли трапляється істерика, насамперед важливо показати малюкові: те, що з ним відбувається, — нормально, і озвучити його емоцію ("ти лютишся через те, що…", "ти засмутився, бо…"), показати, що ви поруч і готові допомогти йому заспокоїтися. Також треба не вгамовувати його емоції — відволікаючи, підкуповуючи і, що зовсім уже сумно, залякуючи, — а дати їм можливість бути прожитими. Багато батьків стверджують, що замкнути дитину в кімнаті доти, доки вона заспокоїться, карати або ж просто ігнорувати її поведінку (а по суті — стан) — чудовий спосіб погамувати істерику. Ці способи справді "працюють", але, на жаль, допомагають не дитині, а тільки батькам, бо на зміну якомусь з переживань малюка (образа, гнів тощо) приходить страх. Оскільки потреба бути в контакті з найважливішими людьми — одна з найбільш значущих для дитини, а найменший натяк на можливість цей контакт втратити викликає тривогу і навіть жах.

А ту емоцію, якої маля було сповнене і яку змінив страх, воно почне вважати "поганою" (і себе заодно з нею), неправильною, і тоді сформується внутрішня настанова, що гніватися (засмучуватися/сумувати/боятися) — погано, а отже — треба ці емоції всіляко гамувати. Це призведе в дорослому віці або до того, що людина буде постійно пригнічувати, накопичувати свої почуття, а потім вибухати, або "консервувати" їх у собі, що особливо характерно для чоловіків, адже "хлопчики не плачуть, ти що, дівчисько?!" Потім, у дорослому віці, це призводить до невміння виражати свої почуття, і як наслідок — сумна статистика смертності у віці 40+ від інфарктів.

Стійкий дорослий, який уміє прийняти прояв емоції, — найкращий помічник маляті в істериці.

Найважливіше, що можуть дати батьки дитині, яка впала істерику, — це простір для вираження своїх емоцій, прийняти й підтримати, коли дитина прийде шукати розради. При цьому необхідно, щоб мама і тато були самі в гарному контакті зі своїми емоціями: усвідомлювали свої почуття, уміли управляти ними, а не одразу починали гніватися або лякатися емоційних спалахів малюка. Розбурхана дитина потребує надійної і стійкої опори, на яку вона може спертися, а якщо дорослий розгубився, метушиться чи нетямиться, це точно не сприяє заспокоєнню дитини.

Важливо, щоб батьки не оцінювали ступінь своєї "хорошості" за гучністю дитячих істерик. Бо тоді вони провалюватимуться у свої власні почуття, а не будуть у моменті й контакті з дитиною. Пам'ятайте, перш ніж надівати кисневу маску на дитину, маєте допомогти собі: спочатку відчуйте себе у своєму тілі (а не думайте "що люди подумають?"), відчуйте ґрунт під ногами, зробіть глибокий вдих, нагадайте собі: все, що відбувається, — нормально і ніяк не характеризує вас як батьків, і вже потім ідіть до дитини, в якої сталася істерика.

Рамки й межі у вихованні — так само важливі, як і чуйність

Утім, стиль виховання також певною мірою впливає на поведінку дитини. М'якість і чуйність зовсім не означає повної відсутності обмежень чи заборон. Завдання батьків — не тільки огортати теплом, а й ставити й утримувати рамки і межі: впроваджувати певні сімейні правила — дитина повинна знати, що можна і чого не можна; витримувати гучні протести й вимоги при зіткненні малюка із цими межами — не намагатися припиняти це переживання, а дати можливість прожити марність якихось своїх бажань. А інакше дитина не отримає досвіду проживання обмежень, і тоді ми будемо спостерігати те, що називають "розпещеністю".

Батьки помилково вважають, наче це дитина неймовірно вимоглива або примхлива, якщо не приймає відмови або заборони, тому навмисно "вмикає" істерику і прагне домогтися свого за всяку ціну. А насправді це батькам бракує впевненості й послідовності, і вони просто не витримують цілком природних і закономірних емоцій, які охопили малюка після зіткнення з обмеженнями.

Важливо створити для дитини такий спосіб життя, в якому будуть забезпечені умови для здорового дозрівання нервової системи: зрозумілі правила життя (а не формат "тато заборонив — мама дозволила"), режим і передбачуваність подій дня, мінімум гаджетів і екранного часу, тепла й надійна приязнь до батьків, достатнє спілкування й увага. Коли у дворічного малюка, приміром, надто багато сепарації з мамою, це виливатиметься в тривогу і, відповідно, у часті й тривалі істерики.

Якщо ж у вашої дитини істерики трапляються дуже часто (по кілька разів на день), тривають довго (від півгодини й довше), якщо під час істерик маля непритомніє, затримує дихання, починає задихатися, блює, б'ється головою або завдає собі інших тілесних ушкоджень, це привід негайно проконсультуватися з неврологом.

Терпіння, тільки терпіння!

Хоч яким банальним це може здатися, але основне, що необхідно батькам у період істерик їхнього чада, — це терпіння. Як неможливо навчити або змусити ходити тримісячного малюка, так само неможливо зробити так, щоб трирічний не влаштовував істерик. Це просто такий вік, коли дитина ще не навчилася виражати свої емоції прийнятним і недратівним для навколишніх способом. І наше завдання — допомагати їй у цьому, навчаючи й показуючи, яким іще способом ми можемо проживати свій смуток або демонструвати гнів.

Важливо також, щоб батьки завжди пам'ятали про необхідність поповнювати свій особистий ресурс, аби мати можливість витримувати дитячі емоційні сплески. Для цього добре б знати, що саме може допомогти мамі (якій найчастіше й випадає основна кількість дитячих істерик) розслабитися і відпочити, відволіктися й розвіятися. Ну й, безперечно, важливо не знецінювати тієї роботи, яку робить жінка в декреті, виховуючи дитину, — ні близьким, ні самій мамі.

І насамкінець трохи втішливого. Період гучних істерик у вашого малюка точно закінчиться. Але від того, як він його проживатиме, залежить дуже багато його дорослих життєвих настанов і моделей поведінки. Тому наступного разу, коли ваш син або донька влаштує чергову істерику, просто подумайте про те, що зараз ви допомагаєте своїй дитині пройти непростий шлях дозрівання нервової системи, і нехай він буде для неї м'яким і безболісним.

18.03.2020

Режим дня дошкільника

Правильний режим дня − одна з важливих умов нормального розвитку і росту дошкільника. Але досить часто з'ясовується, що дитина ніяк не хоче цьому режиму слідувати: і лягати вчасно їй не подобається, і вставати вранці не хочеться, і денний сон перетворюється на щоденну суперечку з мамою...

Трохи простіше дотримуватися режиму дня дітям, які відвідують дитячий садок, але й такі діти частенько із задоволенням порушують правила, щойно їм трапляється така нагода, наприклад, у вихідні. А вже домашня дитина часто живе і зовсім по дорослому графіком: пізно лягає спати, снідає занадто рано або вечеряє надто пізно... Все це, звичайно, на користь дошкільнику не йде.

Зрозуміло, не можна говорити про якийсь суворий, до хвилини вивірений режим дня дошкільника: незначні відступи, обумовлені індивідуальними особливостями дитини, цілком припустимі.

Але в якості орієнтира можна використовувати такий графік: підйом о 7.30 ранку, сніданок − 8.30-9.00, потім ігри, розвиваючі заняття, прогулянка, якщо дозволяє погода, обід − з 12.30 до 13.30, потім двогодинний сон, підвечірок (близько 16.00), ігри і заняття до вечері (в 18.30) і після нього, відхід до сну не пізніше 21 години.

17.03.2020 "Я не вмію" або як розвинути мотивацію

Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків.Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки.Зрозуміло, щобагатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1.“Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2.“Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3.“Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.

4.“Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5.“Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6.“Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7.“Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8.“Нічого страшного, алеу тебе добре виходить … (список успіхів)”.
Іправда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

9.“Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”
Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ

Діти відчувають наші тривоги та страхи,тому говорити з ними ПОТРІБНО , не замовчувати складних тем іне ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині: 1. "Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття , яке допомогаєнам бути обережними та піклуватися про своє здоров'я й здоров'я інших людей". 2."Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим , коли ним ділишся". 3. "Страх зменшується, коли ЗНАЄШ , ЩО РОБИТИ , щобзахистити здоров'я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маскута обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей" Це тимчасові заходибезпеки , які нас захищають. 4. "Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше".

Рекомендаціїдля батьків : + Обмежте перегляд новинвдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці. +Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити , а переживати будуть не менше. +Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть які міри робите ви, щоб захиститися. Запропануйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецю , ПОГРАЙТЕСЯ з нею, ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси. + Створітьщоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання,ігри, переглядфільму всією родиною тощо .

Поради психолога . Як подалати стрес

ТРИ ШВИДКІ СПОСОБИ ЗНЯТИ СТРЕС. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Щодня ми попадаємо у різні стресові ситуації. Комусь вдається швидко з них виходити, іншим потрібно для цього більше часу та зусиль.Tvoemisto.tvзапитало у практикуючого психолога Анни Зайцевої, як швидко самостійно вийти із стресового стану та заспокоїтись.

«Перш за все варто розуміти, що стрес досить корисна річ для нашого організму. Він допомагає мобілізувати сили, ресурси, які в своєму щоденному житті не задіюємо. Тому час від часу знаходитись у стресовому стані корисно», – розповілаtvoemisto.tvАнна Зайцева. Якщо ж стресів забагато і подолати їх стає складно, пропонуємотри найпростіших методи, як заспокоїтись.

1. "Дихання по квадрату– це одна з найпростіших методик швидкого заспокоєння. За цією методикою потрібно пальцем однієї руки водити по долоні іншої, утворюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрату треба робити вдих/видих, а на горизонтальних паузи. Вдих – пауза – видих – пауза. Так треба повторювати хвилин з п’ять або поки не заспокоїшся. Таким чином людина починає контролювати своє дихання. Також це і тактильні відчуття – людина починає відчувати своє тіло.

2. Адреналіновий барометр.Коли ми знаходимось в стані стресу, то емоції нас захлинають. У цей час важливо відволіктись, перефокусуватись із негативних емоцій на позитивні. Можна згадати якийсь веселий чи приємнийвипадок, подумати про щось добре. До прикладу, можна уявити, що тримаєш на руках кошеня. Тоді градус нервового напруження спаде.

3.Ще один з найпростіших і швидких методів –позитивне мислення. У всього є свої плюси і мінуси. Важливо пошукати плюси у стресі. До прикладу, когось відчитав бос, треба собі подумати «це добре, що керівник вимагає від мене більшого, отже в мені бачать більший потенціал». Або ж звільнили з роботи, треба подумати «Ну і чудово! Я тепер маю багато вільного часу. Я можу знайти собі кращу роботу. Я можу перетворити своє хобі на роботу» та ін. Важливо у будь-якій ситуації шукати позитив.

Ці методи можна використовувати як окремо один від одного, так і послідовно – дихання, відволікання та налаштовування на позитивні думки. Пам’ятайте: ми притягуємо те, про що думаємо".

Як пережити карантин і залишитись спокійними батьками?

11 березня ВООЗ оголосила пандеміюу зв'язку з поширенням коронавируса в світі. Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

ОСЬ КІЛЬКА ПОРАД:

1. Під час епідемії дотримуйтесь

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон . Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість –один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії.

"Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.

Рекомендую прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами.

До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

Чим зайняти дитину підчас карантину -поради психологів

Варіантів провести корисно та цікаво дозвілля – безліч, кажуть психологи.

Діти на вимушених канікулах. Попереду – тиждні без навчання, і це не значить, що його потрібно провести з гаджетами або перед телевізором. Психологи кажуть, що є безліч занять, які сподобаються вашій дитині й будуть для неї корисними. Як перетворити карантин у корисне дозвілля.

«Відволікти дитину від телефону – не легка справа, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві альтернативні ігри, вона неодмінно погодиться провести час граючись з вами, ніж сидітиме в гаджеті».

Психологи пропонують 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

•Настільні ігринеодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

•Заняття для розвиткутеж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

•Хатні справи.Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

•Звичайне читання перетворіть у гру.Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

•Ведення щоденника.Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини», - радить батькам практичний психолог Наталія Ханецька.

У якому віці можна лишати дитину вдома наодинці

У зв’язку з оголошенням у школах карантину діти залишаються вдома. Батькам, які мають молодших школярів і працюють, іноді доводиться ламати голову - як бути: залишатися з дитиною вдома чи спробувати залишати її вже наодинці. Добре, якщо поруч бабусі, дідусі, сусіди, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? У якому віці можна залишити вдома дитину насамоті

«Юридично залишати насамоті дитину до 11 років заборонено. З психологічної точки зору теж. Однак, є діти, яких і в 15 років залишити наодинці небезпечно. Як дізнатися, чи готова ваша дитина бути деякий час одна? Для цього запитайте, скажімо, дитину чи погана звичка гризти нігті. Здебільшого діти відповідають, що це погано. На перший погляд, батьки вважають, що дитина молодець і що вона все правильно каже. Після цього поставне друге питання: «Чому ти вважаєш, що це погано?». Якщо у дитини є сформоване відчуття "я" і "що важливо для мене", то вона відповідатиме: «У мене нігті будуть не красиві…», «Це погано для мого здоров’я». Якщо ж у дитини цього поняття ще немає, відповідь буде: «Бо мама буде сваритися і дітки будуть сміятися». Відчуваєте різницю? Ось це запитання можна використовувати перевіряючи, чи готова ваша дитина бути вдома одна. Якщо дитина не лише розуміє, що є погане і хороше, а коли усвідомлює, чому це для неї погано або добре. В жодному разі не залишайте дітей, коли помічаєте, що у них поганий настрій або спостерігається депресивний стан. Якщо безвихідь і залишити дитину наодинці все ж таки доведеться, дайте її таке завдання, яке дитина може виконати. Наприклад, скласти пазли або розмалювати малюнок. Повернувшись додому, не забудьте похвалити своє чадо та сказати, що ви ним пишаєтеся».

wym-1585690530000

Рекомендації для батьків та педагогів. На сегодняшний день в Харькове существуют такие телефоны экстренной психологической помощи:Телефон при ХОЦССМ (круглосуточный) 705-04-69,Телефон при городском центре социальных служб «Доверие» (работает в рабочие дни с 900 до 1745 с перерывом с 1300 до 1400) 771-84-57,Телефон для подростков «Нить Ариадны» 700-39-52, 755-90-88 (работает каждый день с 17.00 до 21.00), а также мобильный 063-400-3-300,Всеукраинская детская горячая линия 8-8000-5002180.

В яких випадках необхідна консультація або допомога практичного психолога

ЯКЩО В ЖИТТІ ДИТИНИ ВІДБУЛАСЬ АБО ПОВИННА ВІДБУТИСЬ ПОДІЯ:

· переїзд;

· розлучення батьків;

· хвороба або втрата близької людини;

· народження брата або сестри;

· вступ до дитсадка або школи;

· різка зміна матеріального стану в сім’ї.

ЯКЩО В ЖИТТІ ДИТИНИ ПОСТІЙНО МАЮТЬ МІСЦЕ ЯВИЩА:

· сварки у сім’ї;

· відсутність дитячого колективу;

· хтось із батьків або близький родич має залежність від алкоголю, наркотиків;

· хтось із батьків або обоє батьків тривалий час відсутній;

· боротьба за дитину між бабусями та дідусями з одного боку та батьками з іншого.

ЯКЩО ДИТИНА:

· одного разу зазнала або постійно підлягає насиллю;

· тривалий час хворіє;

· була небажаною дитиною;

· надмірно захоплюється будь-якою діяльністю ( дивиться телевізор, багато читає, багато їсть солодкого, багато часу витрачає на комп’ютерні ігри );

· проявляє надмірну впертість;

· погано спить, погано їсть;

· схильна до істерик, проявів люті;

· зазнає страхів, жахів;

· у віці 3-4-х років не говорить про себе “Я”;

· у будь-якому віці виявляє ознаки відставання у розвитку;

· зазнає труднощі у спілкуванні з однолітками;

· відчуває страх зробити щось нове;

· різко змінює свою поведінку;

· відчуває почуття ревнощів до одного з членів сім’ї;

· надмірно слухняна, неініціативна;

· боляче реагує на свої неуспішні дії.

ЯКЩО БАТЬКИ ( АБО ОДИН З БАТЬКІВ ):

· відчувають незадоволення сімейним життям;

· часто знаходяться у пригніченому настрої;

· відчувають неспокій відносно поведінки дитини, розвитку її та її емоційного стану ;

· відчувають невротичні розлади ( страхи, нервове виснаження, нав’язливі думки ).

Кабінет психолога знаходиться біля кабінету медсестри.

Правила сімейного виховання

Створити в родині атмосферу любові й розуміння

· будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем. Задовольняти потребу дитини в емоційній допомозі батьків (зміцнення афективного компонента), оскільки емоційна невлаштованість, поганий настрій блокують прагнення дитини;

· приділяйте дитині достатньо уваги і часу. Присвячуйте дитині хоча б годину на добу, дарувати їй один з вихідних (проводьте цей день разом— ідіть в парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте сім’єю на природу тощо);

· любіть дитину і обов’язково її балуйте. Даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо діти дошкільного віку найбільше переживають радощі і щастя під час отримання подарунків і свят;

· ініціюйте спільні справи чи обговорення будь-чого, ведіть у спілкуванні з дитиною. Водночас надавайте їй можливість самостійно опанувати проблемну ситуацію, а не вказуйте, як діяти;

· висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту, тобто дайте їй зрозуміти, що батьків не влаштовує лише її поведінка, а не сама дитина;